Фотовиставка «Рани» про Героїв — не художній проект, а інформаційний

Автор ідеї проекту «Рани», відомий фотограф — американець українського походження Йосип Сивенький. Фотовиставка «Рани» відкрилась 12 липня в Національному музеї імені Т. Шевченка.

Ірина Соломко: Скільки триватиме виставка?

Йосип Сивенький: Її можна буде відвідати впродовж двох тижнів — до 26 липня.

Ірина Соломко: Проект стартував 2014-го року. Він показує поранених на Майдані, солдатів АТО. В тебе є спеціальний сайт, на якому кожна фотографія — людська доля. Ти працював з людським болем, як тобі взагалі працювалося?

Йосип Сивенький: Я не шукав спеціально таких моментів. Це зображення і болю, але водночас і хвилин, коли солдатів зустрічають матері,  дружини та діти. Я хотів показати, як ця людина живе  з різних сторін.

Ірина Соломко: Мета твого проекту — інформувати людей про проблеми бійців, які повернулись з війни. Давайте будемо відвертими, зараз майже нічого не робиться задля того, аби їх реабілітувати та адаптувати до нормального життя.

Йосип Сивенький: Так, до того ж в Україні є проблема з інфраструктурою для таких людей. Це проблема відсутності спеціальної інфраструктури для інвалідів в цілому.

Ірина Соломко: Яким чином твій проект стимулює вирішувати ці питання?

Йосип Сивенький: Сам проект не може цього вирішити, він може тільки  висвітлити їх, наштовхнути людей на роздуми та розмови про це. Я хочу, щоб люди зрозуміли — це не проблема тільки на Сході, але у всіх містах та селах. Суспільство має знати і розмовляти про це.

Ірина Соломко: Скільки фотографій нараховує проект?

Йосип Сивенький: Загалом їх багато, в проекті нині презентовано 40 із них.

Ірина Соломко: Як ти їх обирав?

Йосип Сивенький: Це було важко, адже кожна фотографія важлива та близька для мене. Коли я думав про виставку, мав врахувати всі аспекти теми, щоб всі сторони було висвітлено. Це не художній проект, а більше інформаційний.

Наталя Соколенко: Як реагують на камеру наші Герої?

Йосип Сивенький: Ставлення більш-менш позитивне. Я спочатку спілкуюся з цими людьми, адже у нас багато питань одне до одного. Я вважаю їх співавторами проекту. Більшість погоджуються на те, щоб я їх знімав.