ФСБ в Криму подумали, що я шпигун, – журналіст РБК

Анастасія Багаліка: Розкажіть, будь ласка, що сталося?

Ігор Бурдига: Я приїхав вранці в середу зустрівся з людьми і пішов у справах до «Верховного суду» Криму, там слухалась справа – про так званих «чорних ріелторів», які в 2011-2012 роках діяли у Криму. Вирок був, здається, в 2013 році восени винесено, по ньому була подана апеляція, і зараз її розглядає вже російський суд у Криму. Частина підсудних не визнаж підсудність і вимагає екстрадиції в Україну. Це один з випадків, коли українські громадяни лишаються ув’язненими в Криму, але після окупації, коли помінялося законодавство, вони наче є російськими в’язнями.

Їм намагається нав’язати російське громадянство. На Донбасі вже більш-меньш між пенітенціарною службою України і керівництвом тюрем на тій території налагоджено діалог, було кілька в’язнів передано, а в Криму це неможливо.

Анастасія Багаліка: Але ФСБ зацікавилося не цією справою?

Ігор Бурдига: Ні, вони зацікавилися, що я в’їхав в Крим. Я підозрював, що у мене будуть проблеми, але я думав, що мене просто не пустять, але мене пустили. Я думаю, що пустили, можливо, спеціально, щоб потім затримати і отримати якусь інформацію. Можливо, за мною стежили з кордону, а можливо, мої дані передали, коли я зайшов до суду. Десь годину я просидів на засіданні, потім була оголошена перерва, ми вийшли покурити, і до мене підійшли двоє співробітників. Один  з них дістає посвідчення, представляється поліцейським, кажуть пред’явити документи і те, що у них є орієнтування на схожого чоловіка, який скоїв якийсь злочин: «Давайте пройдемо у відділок, зараз підвезуть відеозапис із камер».

Я пройшов у сусідню будівлю. За півгодини вони мені сказали, що вони співробітники ФСБ і знають, що я журналіст і у мене немає акредитації, щоб працювати в РФ. І після цього почалося.

Вони погуглили, знайшли тексти, що я писав, знайшли текст, що я писав у березні 2014 року про «Правий сектор» і сказали, що цього достатньо, щоб затримати мене за підозрою в членстві в екстремістський організації.

Я розумів, що якщо мене затримають, то вони отримають доступ до мого телефону, знайдуть людей, з ким я спілкувався, а у них можуть бути проблеми, тому я вирішив піти на угоду, що мені запропонували. Вони кажуть: «Або ми тебе не затримуємо, і ти даєш відповіді на наші запитання». Ми спілкувалися близько 7 годин. Питання стосувалися всього, всіх моїх поїздок. В сумці в мене знайшли закордонний паспорт, а там: американська віза, європейські візи, вірменська віза. Це, звісно викликало у людей, які працюють в ФСБ, підозру, що ця людина може бути схожою на шпигуна.  

Євген Павлюковський: Вони вам про це говорили.

Ігор Бурдига: Так, але я їх переконав, що це не так. Але в мене взяли відбитки пальців та зразки ДНК, мені сказали, що це нормальна процедура. А я був у ситуації, що зайвий раз сперечатися вважав недоречним. Це, звісно, грубе порушення, як мені кажуть вже зараз адвокати.

Після цього мене відвезли в ФСБ, де примусили добровільно дати показання у справ підриву лінії електропередач, що стався в листопаді.

Анастасія Багаліка: З твого спілкування з співробітниками ФСБ можна зробити висновки, як вони працюють і що їх цікавить?

Ігор Бурдига: Під кінець, коли я вже розмовляв з останньою людиною, то він мене просто розпитував, які в мене зв’язки зі спецслужбами Вірменії, спецслужбами самопроголошений «республік», спецслужбами Польщі. Це виглядало абсурдом.

Євген Павлюковський: Чим закінчився допит у справі з підриву ЛЕП? Ви дали свідчення?

Ігор Бурдига: Я дав свідчення. Бо коли мене вже доставили в ФСБ, мені сказали, що я не можу відмовитися давати свідчення, бо я вже є свідок і запрошений для дачі свідчень. Але я переказав зміст свого репортажу, який я писав у лютому. Це був репортаж  з кримського кордону про діяльність цивільної блокади, про інтерв’ю, які я проводив з учасниками блокади. Я просто переказав. Це виглядало дуже абсурдно. Показання в мене брав майор ФСБ, колишній співробітник СБУ Голишев.

З того, про що ми розмовляли, зрозуміло приблизно, які теми їх цікавлять. В першу чергу їх цікавлять справи щодо екстремізму. Справа про підрив ЛЕП одна з основних. В них є підозрювані. Це і Лєнур Іслямов, і хтось інший. Вони мене питали про зв’язок з ними. Я з Іслямовим не знайомий, не спілкувався ніколи.

Євген Павлюковскький: Поводились чемно?

Ігор Бурдига: Зверхньо. Це стиль спілкування. Та я знаю, що вони можуть спілкуватися значно жорсткіше. В мене були прецеденти. Це було і в 2014 році. Я на той момент більш за все переймався через ті 8 телефонних номерів, які не підписані та були в списку останніх набраних в моєму телефоні. Це були адвокати, правозахисники кримські і просто кілька цивільних людей, які мені допомагали із проживанням та пересуванням. Я переживав, що до них доберуться.