Гітлер вбив євреїв, Сталін вбив пам'ять про євреїв, — історик

Про український Голокост, «Голокост від куль» в роковини трагедії Бабиного Яру говоримо з директором Українського центру вивчення  Голокосту Анатолієм Подольським. Про потребу пам`ятати, вводити тему Голокосту в історичний, культурний, освітній український концепт, про праведників світу, про новітні меморіали, про важливість історичної точності в розмові на важку і болючу тему.

Лариса Денисенко: Існує така теза, що українська офіційна влада за часів незалежності не артикулювала і не вивела це до суспільного обговорення — вибачення перед євреями. Вибачалася Литва, вибачалася Естонія, вибачався Леонід Кравчук у 1991 році, як раз в роковини. Наскільки наразі це є актуальним для України?

Анатолій Подольський: Для мене завжди були незрозумілими ці вибачення, як для українського історика, київського єврея та громадянина. На мій погляд — ніхто не має ні перед ким вибачатися. Тут плутаються два питання — вини і відповідальності. Як написав один німецький історик: «Я ж народився після Другої світової, я не був у Вермахті, нікого не вбивав. Я не можу бути відповідальним за минуле».

Я колись писав про це. На мою думку, відповідальність має бути не за минуле, а за пам’ять про минуле. Як казав один мій польський друг і історик, Гжегож Мотика, що проблема української сучасної та й усієї пострадянської історіографії в тому, що у нас немає сили інтелектуальної, щоб визнати, що наші предки були різними.

Лариса Денисенко: Які можна назвати події, книги, музику, які можна віднести до культурної спадщини? 

Анатолій Подольський: Ви праві. Завдяки художній літературі можна привернути увагу до цієї проблеми. Нам не вистачає Януша Гросса, який є в Польщі. Януш Гросс, який написав «Сусіди» і «Страх». І польському суспільству було дуже неприємно.

Моя польська знайома, історик, пише мені, що читати Гросса дуже неприємно, тому що він пише, що поляки співпрацювали з нацистами. Для Польщі — це просто жах, адже вони будували картину, що вони були жертвами націонал-соціалізму, а виявилося, що були поляки також і катами.

Юрій Макаров: А правда лікує.