Гонтарєва зважилася на те, на що не зважився Янукович, — Тимофій Милованов

Діяльність Валерії Гонтарєвої на посаді, а також низку її вчорашніх заяв обговорюємо з членом Наглядової Ради НБУ Тимофієм Миловановим.

Анастасія Багаліка: Відставка пані Гонтарєвої не є несподіванкою ні для суспільства, ні для втаємничених у процес?

Тимофій Милованов: Так. Я думаю, достатньо багато людей здогадувалось. Сама пані Гонтарєва говорила, що вона хоче йти, просто вчора це було зроблено офіційно.

Анастасія Багаліка: Хто ж прийде на місце пані Гонтарєвої?

Тимофій Милованов: В Україні є декілька досить професійних банкірів, які мають хорошу репутацію і всередині банківської спільноти, і на Заході. Прізвища декого з них є в ЗМІ. Але я, як член Ради НБУ, не хочу коментувати ці прізвища і навіть не маю права цього робити, оскільки деяку інформацію я маю. Я сподіваюся, що буде призначена технократична людина, яка продовжить курс відбудови і очищення банківської системи, жорсткої наглядової і дисциплінованої монетарної політики, щоб закласти підвалини для відбудови української економіки.

Сергій Стуканов: Валерія Гонтарєва впродовж майже трьох років перебування на цій посаді вдалася до низки реформ, зокрема запровадила гнучкий валютний курс й інфляційне таргетування. Чи немає побоювання, що наступник може до певної міри змінити цей курс?

Тимофій Милованов: Це залежить від наступника. Але перш за все це залежить від того, чи будуть президент, Верховна Рада та уряд продовжувати курс реформ. Ці напрямки — інфляційне таргетування і гнучкий курс, не придумані просто так. У нас був зафіксований курс. Україна була не в змозі його підтримувати, тому що ми — маленька економіка. Коли відбувається криза, ми фіксуємо курс, а потім за це платимо великою кризою. Якщо ми подивимося на історію української гривні, вона знецінювалася в 14 разів за всю свою історію. Це через неправильну монетарну та валютну курсову політику. Тому інфляційне таргетування, гнучкий курс, більш прозора банківська система — це частини нормального процесу. Це вкладається в наш курс і відповідає нашим зобов’язанням перед зовнішніми донорами, зокрема МВФ. І тут би я хотів зазначити, що МВФ не намагається зробити щось, що нам непотрібно. Ці реформ в першу чергу потрібні нам.

Я думаю, що небезпеки зміни курсу немає. Але хто знає. Україна — це така країна, що очікувати можна чого завгодно. Я бачу, як реагує ринок, як про це говорять міжнародні експерти. Я думаю, що дійсно є очікування, що буде технократ, а не політик.

Сергій Стуканов: Що, на ваш погляд, вдалося Гонтарєвій? А що їй не вдалося?

Тимофій Милованов: Передумова стабільної банківської системи чи стабільної грошової одиниці — це прозора і чесна банківська система. Якщо в нас є банки-шахраї, або ми не знаємо, хто володіє банками, то є проблеми. Головна робота була проведена саме в банківській системі. “Приват” – це, можливо, найбільш відома проблема. Всередині професійної спільноти кажуть, що навіть Янукович знав про проблеми з “Приватом” і про те, що їх потрібно вирішувати, але він не наважився. А пані Гонтарєва наважилася. Я бачив, як відбувався цей процес. Я бачив, скільки було супротиву, як намагалися відкласти, затягнути процес. Десь були погрози, навіть фізичні. Але вони не побоялися і зробили це. В цьому є серйозна мужність.

Якщо ми подивимося на інші банки, їх або змусили докапіталізуватися, або змусили пояснити, звідки в них гроші і хто є їхнім справжнім власником. Не всі банки захотіли це робити, і тому вони були виведені. Тут теж потрібна дуже велика мужність. Яресько теж такі речі робила. Коли до неї приходили і просили грошей, вона казала: “Ні, не дам”. Вона за це заплатила і публічно, і морально, і психологічно. Так само і Гонтарєва. Ми хочемо, щоб в нас були реформатори-камікадзе. А коли вони затискають чиїсь інтереси, починається супротив.

Більшість системних кроків, які зробив Нацбанк, є правильними. Це перший раз за все існування Національного банку. В нас дійсно утворився справжній нагляд, де не можна домовитися, де треба показувати, хто власник і звідки капітал. Не всі були готові до цього. Але якщо ми не пройдемо через це зараз, буде ще гірше.

Сергій Стуканов: А як щодо негативних моментів?

Тимофій Милованов: Негативні моменти є. Деякі рішення були прийняті трошки пізніше. Деякі речі, можливо, треба було робити по-іншому. Але фундаментальні зміни у банківській системі — це великий плюс.

Люди кажуть, що була гривня по 8, а стала по 27. Але, по-перше, в нас не було резервів, щоб її втримати. А по-друге, ми фінансували бюджетний дефіцит “Нафтогазу”. За все треба платити. Якщо ми хотіли, щоб в нас були низькі тарифи, то ми за це платили обвалом курсу гривні. Резерви були вимиті ще за часів Януковича. Всередині професійного середовища розповідають про те, що Арбузов боявся піти до Януковича, тому що резерви танули, а Янукович вимагав стабільності.

Ми витратили запас резервів, щоб підтримувати курс. Можливо, якби ми його девальвували раніше… Там дисбаланс був 10% ВВП по курсу. Тобто в нас просто не було таких умов. Зрозуміло, що це залежить не тільки від нас — і агресія, і слабка економіка. Дуже важливим тут було те, що ціни на експортні товари впали. Тому впала і валютна виручка. Тобто були економічні і корупційні чинники. В цілому економіка була слабкою. Це призвело до тиску на валюту. І уряд Януковича боявся відпустити курс. Вони його тримали, вони втратили резерви. Тому економіка була знекровленою. Після початку війни з панікою почав виводитись капітал. Тут, можливо, потрібно було діяти жорсткіше і швидше. Але там теж боялися в уряді. І навіть в МВФ був супротив якимось рішенням, які приймалися. Не можна сказати, що все було ідеально. Але ми маємо розуміти, що ми працюємо в умовах війни, в умовах, коли економіка була розграбованою, в умовах, де більшість сильних економічних груп є олігархічними, а інколи корупційними. Тому змінити тут щось дуже важко. Але на мій погляд, історія позитивно оцінить роботу Валерії Гонтарєвої.

Анастасія Багаліка: Під час прес-конференції Валерія Гонтарєва нагадала про заборгованість перед НБУ з боку неплатоспроможних банків. Вона назвала суму заборгованості і прізвища. Пропоную послухати.

Анастасія Багаліка: Що буде з цією заборгованістю?

Тимофій Милованов: По-перше, є застави. Якщо банк брав гроші від НБУ, то сьогодні НБУ може належати якась застава. По-друге, іноді гроші, які видавалися на свої чи на інші компанії, виводилися. Там теж є застава. В деяких випадках застави немає, тому що це були шахрайські схеми. Тут є 3 напрямки роботи. Якщо застава в НБУ, то її можна продавати або вимагати повернення за рахунок цієї застави. Якщо ці застави є в Фонді гарантування вкладів, Фонд гарантування вкладів також може реалізувати ці застави, але інколи це не застава, а кредит. І останнє — якщо це повністю була шахрайська схема, то тут людей потрібно саджати в тюрми.