«Громадське радіо» запускає авторську програму «Пора року» Андрія Куликова

Ірина Соломко: Раніше програму можна було почути на радіо «Ера FM». Нові ж програми переїжджають на хвилі «Громадського радіо».

Андрій Куликов: Сказати, що програма закінчила своє існування на «Ера FM» навряд чи можна, бо на сайті «Ера Медіа» виставлено практично всі її випуски за чотири з гаком роки. Тому тут ключове саме «нові випуски» програми.

Хочу, щоб ми послухали пісню Марії Чеби. Чому саме її виконанням представляю програму «Пора року», що виходитиме на хвилях «Громадського радіо» о 19:00 з неділі? Тому що пісня у її виконанні  була першим музичним номером на «Громадському радіо» ще коли ми взимку 2013-2014 років проводили марафон «Євромайдан online».

Пам’ятаю, що зайшов тоді на нашу рубрику на SoundCloud і послухав «Black Song» Марії Чеби — дуже мені сподобалось. Навіть не усвідомив тоді, що вона є українською співачкою, мені здавалось, виконання має якесь африканське коріння. Загалом «Пора Року» на 90% складатиметься з українських виконавців.

Сергій Стуканов: Чи стикались ви із проблемою, коли немає чим заповнити ефір? Як ви із шукаєте молодих та незнаних для широкого кола рок-виконавців?

Андрій Куликов: Це не тільки рок, але й інші дружні жанри: джаз, реггі, фолк. Коли я тільки починав — було важко шукати виконавців: програма нова, починав я більше із класики. Однак шукав щось цікаве в Інтернеті, на афішах.

В цьому мені допомагало багато людей. Скажімо, Сашко Сівченко, письменник (нещодавно отримав нагороду на «Коронації слова») із Черкас надіслав мені записи близько 10 гуртів. Євген Кіленко надсилав їх із Запоріжжя та Дніпропетровська. Антон Безсонов інформував стосовно донецьких, горлівських гуртів.

Тобто проблеми із заповненням ефіру якісною українською музикою немає. Ба більше, люди самі надсилали свої записи. І то були культові гурти «Лесик Band», «Квіти на асфальті», «Коzak System» та інші.

Ірина Соломко: А чому все ж закінчилася співпраця з «Eрa FM»?

Андрій Куликов: Не так закінчилася співпраці з радіо «Eрa FM», як зараз я переношу основні свої зусилля на «Громадське радіо». Закінчується моя телевізійна кар’єра, при чому не лише в програмі «Свобода слова», а в принципі. Так само завершується проект «Слово Куликову» на «Радио Вести» Тобто йдеться не так про відхід з «Eрa FM», як про остаточний перехід на «Громадське радіо».

Ірина Соломко: І все ж, що стоїть за закінченням цим проектів?

Андрій Куликов: Усвідомлення того, що зараз радіо на першому місці. Мені здається, що на радіо я зможу зробити цікавіше і приємніше для багатьох людей.

Сергій Стуканов: Програма «Пора року» мала тематичні блоки. Навіть за назвою «Птахи», «Вогонь», «Ілюзії» можна було здогадатися про настрій музики. Наразі концепція змінилася?

Андрій Куликов: Не буде зовсім так, як було на початку на «Ері». До речі, там була ще одна цікава штука. В кожній програмі впродовж двох років лунала пісня тією мовою, якою раніше її не чули. Думаю, що до цього ми, можливо, і повернемось.

У кожній програмі «Пора року» впродовж двох років лунала пісня кримськотатарською мовою. Думаю, що «Пора року» і «Громадське радіо», за винятком суто кримськотатарської радіостанції «Майдан», є найбільшими поширювачами кримськотатарської пісні.

Ірина Соломко: Звідки така любов та повага до музики?

Андрій Куликов: Напевне, з 70-х років, коли в Україні було декілька гуртів, композиторів та виконавців, яких затискали, а вони все одно творили. Це ансамбль «Березень», гурти «Гроно», «Еней», Тарас Петриненко, Валерій Вітер та інші.

Насправді, якщо вслухатися уважно в українську естрадну музику того часу, в ній можна знайти і те, що тоді робили The Doors, і Blood, Sweat & Tears та інші, кого справедливо вважають класиками світової музики. Але в своїх країнах вони не мали такого спротиву, як мали українці виконавці.