Хвороба дається людині не «за щось», а «для чогось», — Ігор Гайдай

З фотографом Ігорем Гайдаєм та представницею Дому освіти та культури «Майстер-клас» Ольгою Блажієвською говоримо про те, як збирали гроші на лікування. До розмови долучається лідер «Kozak System». Учасники гурту підтримали Ніну Гайдай виступом на благодійному концерті.

Ольга Веснянка: Чи багато пожертв вдалося зібрати під час концерту?

Ольга Блажієвська: Коли ми дізналися про важку хворобу дружини Ігоря, не могли не відгукнутися, оскільки він завжди йшов на зустріч «Майстер Класу». Ми вирішили допомогти Ніні Гайдай, провівши концерт «Благодійний мистецький марафон». Марафон — біг на довгу дистанцію. Ми розуміємо,що це буде довга боротьба, але буде фінал, сподіваємось, щасливий. Ми віримо в це.

Окрім нас, інші культурні інституції проводили акції допомоги Ніні.

В нашому концерті були і джаз, і рок. Я хочу подякувати учасникам. Це гурт «Kozak System», «ДахаБраха», «Діля», джазовий проект «Мару», Сергій Фоменко («Мандри») та інші.

Василина Думан: Ви відчули підтримку?

Ігор Гайдай: Я не очікував такої великої підтримки. Відгукнулися стільки людей. Оскільки ми вирішили просити допомогу через Фейсбук, то вже на щось розраховували на відгук, але не знали, скільки людей долучиться.

Більшість цих музикантів Ніна знала особисто. Вона всю ніч не спала, дивилася концерт on-line, так їй було приємно, що стільки людей допомагають. Вони їй піднімали настрій, це важливіше, ніж ліки.

Ольга Веснянка: Як ще можна допомогти Ніні?

Ігор Гайдай: Ми створили окрему сторінку в Фейсбуці сторінку «Help Nina Gaidai». Там є реквізити картки Ніни і моєї доньки Насті.

Ніні допомагає підтримка, ці концерти, виставка, яку ми робили в «Арсеналі». До речі, зараз в «Майстер Класі» існує виставка художників і фотографів. Вони надали свої роботи. Роботи можна купити.

Василина Думан: У нас на зв’язку є Іван Леньо з «Kozak System». Чому ви вирішили долучитися до «Марафону»?

Іван Леньо: Це ті речі, які ти робиш за покликом душі. Люди повинні допомагати один одному. Я знаю, що акція — маленька дещиця того, що можна було б зробити для Ніни, якщо б у нас були такі можливості. Я нарікаю на Бога в таких ситуаціях. Я не розумію, чому він наділяє такими страшними хворобами найкращих. Ми з гуртом часто буваємо і в дитячих притулках. Не так давно ми були в Інституті раку, де хворіють цією страшною хворобою маленькі дітки. У мене з цього приводу стискається серце.

Якісь незрозумілі формули хаотично вибирають гарних, добрих, позитивних людей, а тих, хто заслуговує жорсткого покарання, минають.

Василина Думан: Розкажіть трошки про пані Ніну.

Ігор Гайдай: Ми з Ніною працюємо разом понад 30 років. Небагато хто з поціновувачів наших фотографій знає. Як ми працюємо. В мене є фотографічна освіта. Я займався фотографією спочатку. Ніна навчалась як піаніст в консерваторії. Так сталося, що вона долучилася до моєї справи.

Спочатку я просив її допомагати, а потім вона стала співавтором.

Вона себе вважала непублічною персоною , нікуди не хотіла ходити. Вона скромна людина. Вона завжди казала, що я — бренд, а їй просто приємно співпрацювати. Так було до останнього часу.

Коли сталася ця біда, я вирішив трохи розповісти про Ніну. Ми працюємо як рівноправні. У нас є розподіл обов’язків, але ми можемо замінювати один одного.

Ольга Веснянка: Які ваші подальші плани? Можливо, вас запрошують до Європи представити роботи проекту «Razom.UA»?

Ігор Гайдай: У нас уже було декілька виставок з цим проектом: в Лондоні і двох французьких містах. Плануємо зробити таку виставку в Парижі. Але зараз це може змінитися у зв’язку з хворобою Ніни.

Є плани продовжувати співтворчість.

Ольга Веснянка: «Razom.UA» — це 32 3-метрових фото, на яких зображені колективи.

Василина Думан: Що найбільше подобається Ніні з ваших робіт?

Ігор Гайдай: Складно сказати. Проекти починаються з думок, про які ми говоримо. Вони формуються в ідею, яку ми досліджуємо за допомогою фотографії. Документальна фотографія ніколи не має відповіді, але дає можливість відповісти на питання глядачеві.

Василина Думан: На «Марафоні» зібрали 16 940 гривень, 105 доларів і 420 євро.

Ольга Блажієвська: Були різні символічні пожертви. Стояли бокси, які будуть в «Майстер Класі» до 19 червня, до 13 червня експонується виставка друзів-художників.

Василина Думан: Як ви сприймаєте хворобу у своїй родині?

Ігор Гайдай: Це потужний сигнал зверху про те, що іноді треба передивитися і змінити своє життя. Не в тому сенсі, що ти зробив щось погане. Хвороба дається людині не «за щось», а «для чогось». «Діля» погоджується зі мною. Коли ти отримуєш такий діагноз, то у тебе змінюється система цінностей, відкидається все зайве, все, що заважає рухатись вперед. Тобі можуть заважати багато речей.

Хвороба дає шлях. Ти маєш викинути речі, які тебе «гальмують». Чим більша в людині творча потенція, тим більша відповідальність перед долею. Не можна сказати, що людину карають за щось, це просто корекція життєвого шляху, щоб більше відповідати тим завданням, які тобі дає Бог і доля.