Розповідають Керівниця Фонд Фрідріха Науманна в Україні Міріам Космель, професор Дипломатичної академії Сергій Власов та кореспондент української редакції Deutsche Welle Роман Гончаренко.
Наталя Соколенко: Для вас особисто хто такий Гельмут Коль?
Міріам Космель: Для мене особисто він канцлер моєї молодості. Я народилася в кінці 60-х і коли почала цікавитися політикою, він став канцлером. І так і залишався ним 16 років.
Я, напевно, тільки згодом почала його оцінювати: з об’єднанням Німеччини, з його роботою над інтеграцією Європи. Він чесно і сумлінно повірив в європейську інтеграцію, він був сильно вражений війною, де у нього загинув брат, а його метою було, щоб такої війни ніколи не було знову в Європі. Напевно, його найголовніший здобуток, що він надійно над цим працював, потім були і угоди з такими лідерами, як Горбачов, Тетчер — йому довіряли, через це він досяг мети об’єднання та інтеграції Європи.
Дмитро Тузов: В чому його успіх як політика?
Міріам Космель: В економічному розвитку він не був найбільш здібною людиною. Якщо говоримо про серйозні реформи, він їх пропустив. Реформа ринку праці, пенсійна реформа — він цього уникнув, тому що це не було популярно. Але він відчував у важливий момент, що треба зробити, і він був здатним дати іншим політикам розуміння, що не треба боятися Німеччини і не треба боятися ролі Німеччини в Європі. До якої міри це вдалось з Тетчер — в мене є сумніви, але з іншими лідерами він зміг це зробити, тому що в 80-х показав себе як надійний партер в міжнародних відносинах.
Наталя Соколенко: Як Гельмут Коль ставився до розпаду Радянського Союзу, появи нових незалежних держав і України зокрема?
Сергій Власов: В Гельмута Коля була дуже велика «птиця вдачі», бо він реалізував те, про що мріяв і готував багато років його попередник Гельмут Шмідт. Шмідт готував ситуацію об’єднання Німеччини, а реалізував це пан Коль.
Гельмут Коль був великою людиною в політиці, відомо, що він є автором концепції так званого народного консерватизму. Він вперше з’єднав консерватизм з широкими масами, бо консерватизм завжди був способом мислення великих світу цього, а він це зробив ідеологією партії, яку потім очолив та привів до перемоги.
З самого початку він почав свою політичну кар’єру зі співпраці з великим капіталом. На цьому він починав і продовжував всю політичну кар’єру до самого кінця. Він дружив з першими компаніями Німеччини – з тими, які під час Другої світової війни співпрацювали з режимом Гітлера. Гельмуту Колю дорікали цим, але він співпрацював, отримував від них великі кошти на існування його партії ХДС. Він вважав, що це нормальна справа.
Історія Гельмута Коля — це історія великої людини, яка завжди робила великі проекти
Наталя Соколенко: (Телефоном долучається Роман Гончаренко). Пройшло два дні від того, як відійшов Гельмут Коль. Яка реакція німецьких медіа, можливо, щось в ній вас здивувало?
Роман Гончаренко: Коль уже давно хворів, тому його смерть була очікуваною. Зрозуміло, що в таких випадках, як правило, некрологи пишуться за багато років наперед. Дуже швидко з’явилися і коментарі людей, які працювали з Колем особисто. Провідні німецькі ЗМІ змінили свою сітку мовлення, почали розповідати, яким він був політиком, підбивати підсумки, пригадували. Це все було в перший день після його смерті.
Дмитро Тузов: Наскільки активним був Гельмут Коль в медіапросторі? Чи брали в нього інтерв’ю?
Роман Гончаренко: Я можу спостерігати за цим приблизно 17 років, скільки живу в Німеччині. Коли я приїхав, він уже не був канцлером кілька років. Але я застав момент його демонтажу. Добре пам’ятаю: кінець 1999 року, пік скандалу з нелегальним фінансуванням партії, пам’ятаю обкладинку журналу Der Spiegel, де був намальований пам’ятник з каменю, який розвалюється.
Тобто він був людиною, якій вже при житті можна було ставити пам’ятники, але після його канцлерства через рік, коли він програв вибори, почався цей демонтаж через цю, як кажуть, його найбільшу помилку. Після того він трохи відійшов від ЗМІ, від політики, потім погіршився його стан здоров’я, він дедалі менше з’являвся на публіці. Цікаво, що до смерті так і не дав інтерв’ю журналу Der Spiegel.
Щодо мас-медіа загалом, то до нього зверталися, але він в останні роки дуже мало з’являвся на телебаченні, в газетах, він надрукував кілька статей, написав книжку про своє бачення Європи, зокрема, згадував там про події в Криму і на сході України. Він критикував Ангелу Меркель, через цю критику йому аплодували російські ЗМІ.
Сергій Власов: Дійсно останні роки життя у пана Коля були нелегкими, він у 2008 році отримав травму голови, після цього погано розмовляв, і спілкування з ним було доволі напруженим. Він став менш дієздатним. Друга дружина почала втручатися в його особисті справи, порвала його стосунки з біографом і сказала, що він не має ніяких прав на більш, ніж восьмирічну, працю з паном Колем (той записував розмови на носії, потім вони планували видати багатотомну сповідь пана Коля про те, як він був у владі).
Дмитро Тузов: Те, що пан Коль критикував позицію Ангели Меркель у зв’язку з російсько-українським конфліктом, з анексією, означає, що у нього були більш проросійські позиції?
Міріам Космель: У мене не таке враження. Я думаю, як сказав колега, ми повинні зважати на його старість, він був відносно ізольований і у нього були тісні відносини з певними людьми. Думаю, ці старі відносини ще впливали на його позицію. Це далі інтерпретувати я не стала б.
Сергій Власов: Щоб оцінювати пана Коля треба пам’ятати, що він завжди працював з великим бізнесом, компаніями. Якщо ми подивимось на статистику суспільної думки Німеччини, то домінуюча суспільна думка німецької промисловості на боці Росії. Німецька економіка дуже зав’язана на Газпром, на співпрацю з російськими компаніями. І це нормально для звичайних часів, але ми живемо не в звичайні часи. Але я вважаю, пан Коль не був проти України, він просто віддзеркалював інтереси великого бізнесу Німеччини.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.