«Кагарлицька справа» мусить зламати систему, в якій безкарно катують людей — адвокатки Симоненко і Сотник

25 червня пройшла прес-конференція щодо подій, які відбулися у Кагарлику у травні, коли поліцейські, за версією слідства, декілька годин катували і ґвалтували жінку у місцевому відділку поліції.

Ведучі

Андрій Куликов

Гостi

Олена Сотник,

Злата Симоненко

«Кагарлицька справа» мусить зламати систему, в якій безкарно катують людей — адвокатки Симоненко і Сотник
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-hh-20-06-25_sotnyk_symonenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-hh-20-06-25_sotnyk_symonenko.mp3
«Кагарлицька справа» мусить зламати систему, в якій безкарно катують людей — адвокатки Симоненко і Сотник
0:00
/
0:00

Нагадаємо, що напередодні слідство змінило кваліфікацію злочину щодо цих поліцейських.

Нині їх підозрюють у зґвалтуванні групою осіб (ст.152 ККУ) та у катуванні за попередньою змовою групою осіб (ст. 127 ККУ). Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 ККУ) зникло з кваліфікації.

На пресконференції були й адвокатки постраждалої у Кагарлику Злата Симоненко та Олена Сотник.

Андрій Куликов: Я б сказав, що пресконференція не є традиційним способом роботи адвокатів. Чому ви змушені були піти на неї?

Олена Сотник: Ми були змушені, тому що стояв дуже серйозний вибір, оскільки це дуже інтимна тема. Неля сильно переживала, що її будуть питати, переживала, як її будуть сприймати, як її підтримує суспільство.

Андрій Куликов: А як ви вважаєте, чи підтримує її суспільство?

Олена Сотник: Її сильно підтримує родина — це точно. Ми також відчуваємо той біль, який вона відчувала, той страх, який вона зараз переживає. Цей страх просто тваринний, і він її примусив виходити на публіку. Адже поліція, попри те, що ще місяць тому обіцяла їй охорону, цю охорону не надала. Все, що ми не робили, ігнорувалося. Максимум, чого ми могли досягти, це змусити поставити їй тривожну кнопку, при натисканні на котру мають приїжджати поліцейські. Але ці поліцейські мають подолати 60 км, а за цей час з тобою можуть зробити все, що завгодно. Це точно не забезпечення належного захисту свідка або потерпілої.

Андрій Куликов: Отже, умови розслідування цієї справи і те, що поліція не виконує деяких з обіцянок, змусила вас піти на цю пресконференція за участі постраждалої. Але чи не такий крок не посилить тиск на вас?

Злата Симоненко: Ми думаємо, що це не буде тиском на нас, це може бути тиском на Нелю. Але ми маємо розуміти, що це дуже смілива дівчина, яка не побоялася сказати про це. Так, у неї дійсно є тваринний страх, разом із тим, вона хоче показати, що не треба боятися іншим жінка та чоловікам, які страждають від катувань чи ґвалтувань, а треба про це казати, і можливо, суспільство також цих осіб підтримує. Тому я думаю, що ця пресконференція — це такий поштовх, перш за все, для органів правопорядку почати діяти. Адже після цієї пресконференція нам пообіцяли все ж таки забезпечити Нелі охорону.

Андрій Куликов: Мені часто доводиться чути, що ті, хто намагаються захистити підозрюваних, намагаються споганити репутацію постраждалої. Наскільки цей метод є дієвим і наскільки цей метод в Україні використовують ті, хто захищає звинувачуваних? І наскільки далеко зараз у цьому можна дійти?

Олена Сотник: Я можу розказати власну історію, як я приймала остаточне рішення про те, щоб бути захисником у цій справі. Коли я зробила допис у себе у Facebook, я побачила багато коментарів про те, що ви не знаєте нічого про потерпілу, що вона насправді робила, кого ви захищаєте? І я зрозуміла, що на повну включилася технологія дискредитації жертви. Така технологія не є доступною для просто підозрюваних, це система, це хтось набагато вищий з більшими ресурсами поставив задачу, щоб дуже активно, за допомогою, зокрема і ботів, розганяти тематика дискредитації. І це дійсно достатньо розповсюджений метод.

По-друге, наше суспільство жорстоке. Воно більше схильне повірити у якийсь негатив відносно жертви, особливо жінки, і знайти якісь виправдання кату, ніж знати у собі сили підтримати, висловити певну солідарність і вимагати покарання.

Злата Симоненко: Тут також важливо підняти питання про те, що ця справа – це не тільки про те, чому це сталося. Це – одна з перших справ в Україні, яка голосно звучить про те, що у відділках поліції катують. А також про те, що є необхідність підняття цього питання, є необхідність у розслідуванні даних кримінальних проваджень, є необхідність у доведення вини, які це чинили. Важливо розуміти, що є факт ґвалтування і катування у цьому відділку, попри те, чим ця особа займалася до або після цього часу.

Питання катування у відділках правоохоронними органами довгий час залишалося в тіні. Якщо подивитися на статистику, то за статистикою фактично 3% кримінальних проваджень надходять до суду. 3% від 100%! Система вибудована таким чином, що вона сама себе захищає, вона не буде розслідувати сама проти себе ці злочини. Тому ця справа відіграє для нашого майбутнього покоління ключове питання —  чи зможемо ми зрозуміти, що через п’ять-шість років ми зможемо заявити в органи правопорядку і сказати про те, що нас хтось бив чи тиснув психологічно. Тому ця справа має бути не тільки резонансна, вона має бути підтримана суспільством, яке розуміє, що нам це необхідно.

Андрій Куликов: До цієї справи були інші справи, не менш страшні. Чому ви вважаєте, що саме зараз мусить настати злам?

Олена Сотник: Тому що, якщо цього не станеться, система остаточно зламає громадянина. Ще відбувається якась боротьба, коли ми намагаємося неправову систему перебороти і вивести її на охорону нашого права.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

👉 якщо у вас Android

👉 якщо у вас iOS