Канал НТН порушив закон: уславлювати НКВС в Україні заборонено, — Петрів

Першою справою Незалежної медійної ради стало звернення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо виходу в ефір телеканалу НТН російського серіалу «Кровавая вольница».

«Члени Нацради нас питали, чи підпадає показане в ефірі НТН під порушення статті 9 Закону «Про телебачення і радіомовлення». Ми взяли цю справу з великим інтересом і це була цікава робота», — розповідає Тарас Петрів.

Андрій Сайчук: Про що була ця серія, якщо коротко?

Тарас Петрів: Якщо коротко, то це виглядало деколи і смішно, і курйозно, якщо не розуміти, що це, насправді, жахливі пропагандистські серіали, які творилися ще у старий час. Коли ми тільки почали переглядати цю серію, то половина нашої Незалежної медійної ради казала, що дуже важко відтерти очі після таких серій. Серія була про НКВС, які знищують загін бійців УПА, названих «бандформуванням».

У цій серії практично славилися органи НКВС. Ми зрозуміли, що це не тільки порушення статті 9 про телерадіомовлення. Ми маємо висновок аж на 12 сторінок, де ми детально пояснюємо, що і як порушує ця серія.

Нам було дуже легко працювати в контексті законодавчих основ, адже у Незалежній медійній раді є чудова група юристів. Мені дуже приємно говорити, що ми визначали не на емоціях, а на конкретному законодавстві, під що підходить це звернення і ця справа.

Наталя Соколенко: Чи розглядалася версія, що це був зумисний показ російської пропаганди в ефірі українського телеканалу. Чи тягне ця історія на кримінальну справу?

Тарас Петрів: На засіданні Незалежної медійної ради звучали різні версії. Ми не говорили про притягнення до кримінальної відповідальності.

Ми запитували себе: «Що примусило програмного редактора не побачити нічого поганого в антиукраїнському фільмі, або що сталося, що він поставив цю серію в ефір?»

Для нас було важливим зрозуміти, як можуть люди, які працюють в медіа, не відчувати своєї соціальної відповідальності за продукт, який розпалює ворожнечу. Ми сподіваємося, що ця справа для інших програмних редакторів стане прикладом того, що ми вже не можемо жити за тими совєцькими образами.

Тому в цьому висновку ми не кажемо, що хтось це навмисно зробив, але сам факт виходу таких продуктів, які розпалюють ворожнечу, є неприпустимим.