Кому вигідна дискредитація громадських організацій?

Наталя Соколенко: Приводом для нашої розмови стала публікація у виданні «Апостроф», де йдеться про те, що грантова допомога розподіляється несправедливо. Авторам публікації здається, що коаліція громадських організацій Реанімацій пакет реформ отримує забагато грандів через Центр демократії та верховенства права. Тарасе, почніть з того, що таке гранти?

Тарас Шевченко: Гранти це фінансова допомога, яку в Україні найчастіше отримують від міжнародних організацій. Позитив в тому, що це кошти не з українського бюджету. Це валютна виручка, яка додатково доповнює українські валютні резерви. Найголовніше, що гранти — це незалежне фінансування, коли донор заявляє тему, яку він хочу підтримати. наприклад, він зацікавлений у розвитку медіа, чи він зацікавлений в розвитку незалежних судах, а далі організація виписує заявку, що вона хоче робити в рамках цієї теми. і якщо вона переконає, що має гарні ідеї і здатність їх виконати, вона отримує ці кошти і свободу діяти в рамках своєї заявки.

Мінус в тому, що українські громадські організації досить залежать від міжнародного фінансування і достатньо слабко розвинута історія з українськими донорами і державними організаціями. Закордоном зазвичай більшість грандів отримують від міністерств. Сьогодні говорити про те, щоб бюджет у достатніх обсягах фінансував громадські організації, не доводиться. Але щось таки починає робитися. З іншого боку є організації, які без конкурсу отримують фінансування. Національна спілка журналістів без конкурсу отримує кошти з держбюджету.  

Наталя Соколенко: Звідки виникла презирлива назва людей, які отримують гранти, як грантожери? Кому вигідна дискредитація громадських організацій?

Тарас Шевченко: Найбільше запускалася дискримінація ГО за часів правління авторитарних президентів. Тоді медіа всі були на контролі, соціологічні фірми були куплені, партії так само проплачені, громадські організації були чи не єдиним незалежним голосом, які могли говорити спокійно, що вони думають про владу Кучми чи Януковича. Для того, щоб протистояти звинуваченням в диктатурі, був розроблений такий піар хід, як дискредитація спікерів ГО. На превеликий жаль, значна частина українців повірила, що громадські організації діють заради грошей.

Наталя Соколенко: Саме час нагадати нашим слухачам, що програма «Громадська хвиля» виходить завдяки гранту і фінансування Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії. 

Андрій Герасим: Тарасе, що ви скажете про тезу, що через Центр демократії та верховенства права надається перевага у фінансуванні саме Реанімаційного пакету реформ?

Тарас Шевченко: Ці дані взяті з наших публічних звітів але вирвані з контексту. РПР не є юридичною особою. Це об’єднання 59-ти організацій. Наша організація не відігравала активної ролі. На перших етапах нас запросили, оскільки була потрібна організація, яка має проведені аудити, високий рівень довіри від донорів. Після Майдану, коли була домовленість більш політичного характеру з Єврокомісією, до нас звернулися як до організації, що офіційно готова взяти ці кошти. ми цього не прагнули, бо розуміли, що це будуть додаткові проблеми, і головний біль. Коли все ж таки за це взялися, то першими ініціювали правило, що стосується процедур подальшого затвердження подібних речей.

Ми запропонували раду, куди сьогодні входять керівники ключових громадських організацій. Є управлінська рада, яка визначає, хто в подальшому подає заявки і затверджує всі бюджети. Члени ради не отримують жодної заробітної плати так само як я не отримаю заробітної плати з цих грандів. Найголовніше, ми хотіли цим журналістам, якщо їх можна так назвати (йдеться про «Апостроф» — авт.), надати інформацію, але вони не відповідали на телефони, на повідомлення. а статті написали, що їм ніхто не надав відповіді. Ми це пов’язуємо в першу чергу з намаганням дискредитації не лише коаліції Реанімаційного пакету реформ за їх діяльність, але значною мірою в контексті діяльності антитютюнових кампаній. З нашого досвіду вони найбільше вкладаються в проплачені матеріали, які дискредитують нас і наших партнерів з громадського життя.