Коронавірус у ЗСУ: як протистояти розповсюдженню хвороби на фронті

Про це поговорили з військовим аналітиком Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігорем Козієм.

Ігор Козій: Це серйозний виклик для Збройних сил України. Зрозуміло, що люди, які служать в ЗСУ, також хворіють. Проте, за досвідом тилу колишнього СРСР, як правило, люди, які знаходилися на фронті у Другу світову, менш за все страждали на вірусні захворювання. Так відбувалося за рахунок того, що адреналін в крові був постійно підвищений, і людській організм працював трошки по-іншому. Разом із тим, є частини, які знаходяться не на фронті і контактують з цивільним населенням, що прибуває з-за кордону й інших місць, де є контакти з коронавірусом. Отже, можуть виникнути ситуації, коли захворіють представники частин у Донецькій та Луганській областях.

Що робити? Якщо Збройні сили згадають власну історію, то знайдуть правильний вихід з цього рішення. З одного боку, варто полегшити перебування військовослужбовців на передовій, з іншого боку, слід закривати певні регіони та проводити адміністрування в зоні конфлікту, і переформування адміністрацій на військово-цивільні адміністрації – це один зі шляхів. А може варто і повністю віддати області, де відбувається збройний конфлікт, у підпорядкування Збройним силам.

Проте, щоб до цього прийти, треба чітко розуміти масштаби, розміри пандемії. Відповідно до цього, мають бути розгорнуті санітарно-епідеміологічні загони, які раніше були у ЗСУ.

Що стосується військовослужбовиці-лікарки, яка знаходиться у Хмельницькому, то в неї там інший фронт. Звичайно, там є контакти з населенням, ці регіони не обмежені у своєму пересуванні, відтак нічого дивного немає у тому, що людина заразилася від іншої людини. Це також виклик для шпиталів – чи можуть вони все правильно реорганізувати, але, на мій погляд, тут треба мати об’єктивну картину, яку, на жаль, через недостатню кількість засобів по встановленню зараження вірусом людей, ми не бачимо.

Щодо передової, то під час бою щільний вогонь супротивника змушує бійців розосереджуватися і не збиратися докупи. Це і є свого роду профілактичний захід. Але водночас є пункти обігріву, є пункти відпочинку, є харчоблоки, і тут потрібно тилу Збройних сил організувати роботу більш ретельно. В нас, на жаль, логістиці чи тилу ЗСУ останні 30 років взагалі не приділяли серйозної уваги. Сьогодні тил треба підіймати хоча б для того, щоб подумати, хто буде у разі масових смертей від коронавірусу на фронті евакуювати тіла цих людей? Зазвичай, на лінії фронту цим займався тил, тепер я не думаю, що цивільно-військове співробітництво J9 буде цим займатися. Для цього треба мати відповідну інфраструктуру, техніку, захищеність особового складу, враховуючи специфіку. Ми колись з іронією дивилися на Російську Федерацію з їхніми пересувними крематоріями, а тепер ви мені скажіть – як ми будемо ховати людей.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.