Козацький скит «Чорний вир» на Афоні напівзруйнований, і нікому немає діла — Сергій Шумило

Гість — директор Міжнародного інституту афонської спадщини, кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Сергій Шумило.

Говоримо про те, який стосунок до Афону мають українці, зокрема, козацтво, і що важливого зберігається досі в архівах на Афоні. Дисертацію гостя на цю тему можна знайти тут.

Сергій Шумило: Афон ніколи не був якимось адміністративним центром, на відміну від Ватикану, який теж є самостійною державою. Афон — автономна чернеча республіка, держава в державі, він був духовним, культурним центром. Весь півострів належить монахам, там велика кількість монастирів розташована. У ті часи їх ще більше було, кілька сотень навіть. Це така чернеча держава зі своїми законами, уставами.

Там було заборонено перебувати жінкам, це вже тисячолітня традиція. Навіть у сучасному грецькому законодавстві це передбачено. Є заборона на відвідування Афону жінками, за це навіть передбачена кримінальна відповідальність. Це не дискримінація за статевими ознаками, це давня традиція, коли раніше було заборонено, щоб в жіночі монастирі приходили чоловіки, а в чоловічі — заборонено жінкам. На сьогодні це майже ніде не збереглося, але на Афоні — так.

Афон став центром східно-християнської містики.

Як козаки пов’язані з Афоном?

Активізація зв’язків якраз відбулася після подій Берестейської унії 1596 року.

Афонські монахи надали козацтву такої собі легітимації. Вводять на знамена гасла про оборону православної віри, воцерковлюють їх, так би мовити. Це сприяє тому, що козацтво стає, так би мовити, новою православною елітою. Коли староруська шляхта починає «окатоличуватись», «ополячуватись», виходить на арену нове таке явище…

У часи Самойловича він навіть дарував пожертви на Афон. Вдалося відшукати на Афоні документ, де перерахована вся козацька старшина, яка жертвувала на Афон, то записи там починаються з імені Самойловича і всієї його родини. І далі там багато визначних особистостей: і Іван Мазепа, Данило Апостол, Іван Скоропадський. Багато українських козацьких полковників. Там записані їхні імена, як жертводавців, повністю записані їхні роди на вічний спомин, дуже унікальна пам’ятка. Бо про багатьох представників старшини не збереглося відомостей про їхні роди, а тут все збережено.

Починаючи з 40-х років XVIII ст. на Афоні виникає кілька нових обителей, які цілком складалися з козаків, які ми можемо умовно назвати козацькими. В першу чергу, це скит «Чорний вир», про який не так давно вдалося відшукати свідчення в архівах. Його заснував Григорій Голуб, колишній бунчуковий товариш Ніжинського полку. Виявляється, скит повністю складався з колишніх запорожців. Другий скит був заснований у 50-х роках XVIII ст., це скит Святого пророка Іллі, заснований нашим видатним земляком Святим Паїсієм Величковським.

Найбільша моя мрія — це відродити зараз скит «Чорний вир», який стоїть зараз в горах, у хащах, позаросталий і напівзруйнований. І, на жаль, поки що нікому немає діла до того, щоб його відновити.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS