Києву потрібен низовий рівень управління — громади, — експерт

«Тут мали б думати про  благоустрій, побут, комфортність життя, вирішувати, де розташувати кіоски, МАФи, дитячі майданчики, як полагодити тротуари», – пояснює Ігор Ляшенко.  Це має бути найближча до громадян влада, – каже він. 

Тетяна Трощинська: На які зміни націлений проект «Київська ініціативна реформа 2015» ?

Ігор Ляшенко: Києву потрібне місцеве самоврядування, яке має бути якомога ближче до людей. Адже зараз ми маємо одного депутата на 50 тис. людей в Києві, який сидить у Київській міській раді. І це дуже далекий рівень місцевого самоврядування. А ми хочемо зробити, щоб у Києві, як і в багатьох містах Європи, було самоврядування на самому низькому рівні на рівні місцевих громад, тобто, у мікрорайонах, у селищах на території Києва, у історичних місцевостях.  Ми прийшли до висновку, що 10 районів в Києві мають бути поділені на 80 місцевих громад, де повинні пройти вибори, обрані місцеві депутати, які будуть представляти інтереси в усіх питання спільного простору.

Лариса Денисенко: Які мають бути взаємини між оцими 80-ма громадами і Київрадою?

Ігор Ляшенко: Вони між собою мають визначитись в питаннях повноважень і відповідальності. Тобто Київрада має займатися глобальними проблемами Києва, такими як: генеральним планом міста, громадським транспортом, експлуатацією великих доріг, виділеннями земельних ділянок під велику забудову тощо. А такими питаннями, як благоустрій дворів та кварталів, експлуатація житла, дрібні ремонти, озеленення, будівництво спортивних та дитячих майданчиків тощо, мають займатися місцеві низові ради. Але жодну, навіть дрібну проблему, не можна вирішити без грошей. А весь бюджет Києва сконцентрований в Київраді. І в цьому має напрацюватись взаємодія Київради і місцевих громад, які  вирішуватимуть, що і як потрібно зробити, налагодити, обновити, А Київрада на це виділятиме кошти.

Тетяна Трощинська: А районні державні адміністрації наразі не вирішують всіх проблем на підвладній їм місцевості?

Ігор Ляшенко:  На рівні районів виконуються такі обов’язки: вирішення проблем шкіл, поліклінік, дитячих садочків, вирішення соціальних питань пенсія, безробіття тощо. Тобто, районна адміністрація, яка дбає про 300-350 тис. людей, не в змозі дійти до кожного двору, до кожної вулиці, і вона просто не знає, що там відбувається. Наприклад, в Голосіївському районі Держадміністрація знаходиться майже в центрі міста, але до цього району належать Теремки, Конча-Заспа, Корчувате, які мають абсолютно інші потреби, аніж містяни у Києві.

Лариса Денисенко: Що потрібно зробити для впровадження вашої ідеї?

Ігор Ляшенко: Утворення подібних адміністративних громад може бути здійснене рішенням міської ради, і ніяких змін до законодавства вносити не треба, бо свого часу Верховний суд розтлумачив, що Київська міська рада може приймати будь-які рішення щодо утворення в Києві  міських рад.

Лариса Денисенко: Ви вже пропонували цей проект в Київраді?

Ігор Ляшенко:  Спілкувався з депутатами. Окремо вони підтримують ідею, а на рівні фракцій поки що ні. Тому що кожен партійний бос хоче керувати якомога щільніше тим, що має. Вони хочуть партійних виборів, а створення міських громад передбачають мажоритарні вибори.  Також вони не хочуть віддавати свої владні повноваження містянам, що готові керувати своїм простором. Це питання амбіцій. Але депутати підтримують цю ідею, отже ми будемо намагатись переконати в її доцільності і партійну верхівку.