Літцентр ім. Аґнона повертає малому місту літературний світ, — М. Максим’як

Мар’яна Максим’як, програмна директорка Літературного центру імені Аґнона, та письменниця Софія Андрухович розповідають, як відкрити книжковий світ маленькому місту.

Євген Павлюковський: Пані Мар’яно, розкажіть більше про центр.

Мар’яна Максим’як: Центр Аґнона знаходиться у місті Бучач Тернопільської області. Це містечко є рідним для Шмуеля Йосефа Аґнона, нобелівського лауреата у галузі літератури, який цю премію отримав рівно 50 років тому. Він жив в Україні доволі довго — до 18 років і написав багато текстів, пов’язаних з Бучачем. З точки зору повернення пам’яті про нього і створено ініціативу Літературного центру, який функціонує вже понад рік.

Анастасія Багаліка: За яких обставин ця пам’ять про нобелівського лауреата була вилучена?

Мар’яна Максим’як: Взагалі тема єврейської спадщини, культури в Україні досить довго замовчувалася. І Аґнон доволі складний письменник в плані текстів, мови. Переклади його українською існують лише в одній книзі. До того ж, він писав на не завжди зрозумілі нині теми малих міст, єврейської громади у них.

Софія Андрухович: До того ж, радянською владою винищувались будь-які згадки про інше життя. Аґнон як письменник був свідченням цього іншого життя, адже у своїх творах він зображував всі ці дрібниці, стосунки між людьми.

Євген Павлюковський: Софіє, яка ваша роль у цьому проекті?

Софія Андрухович: Я була однією із запрошених стипендіатів, тому що цього року Центр Аґнона проводив першу пробну стипендійну програму для українських письменників у Бучачі.

Мар’яна Максим’як: Це такий пробний проект, який передбачав тиждень проживання письменника, котрого ми обирали, в Бучачі і написання ним трьох текстів на основі вражень про це місто. В рамках проекту проводились зустрічі з мешканцями, екскурсії та іншого роду заходи.

Анастасія Багаліка: Софіє, які ваші враження від Бучача?

Софія Андрухович: У мене за той тиждень було стільки вражень, що я вже місяць по тому не припиняю про це говорити на різних виступах, мені сняться про це сни. З цього можна зробити висновок, що програма була дуже вдалою. Було багато екскурсій, зустрічей, які відкривали кілька пластів історії. По-перше, це те, що стосувалося самого Аґнона: багатьох місць, наприклад, синагоги вже немає.

Мене дуже вразило, що в Бучачі історія лежить на поверхні, хоча її намагалися знищити. На кожному кроці, доторкаючись до каменю, натрапляєш на якийсь новий сюжет 15-16 ст. і так до наших днів. Там є дуже багато активних людей, котрі багато роблять в плані історії, відродження міста, освіти. Мені пощастило з ними зустрітися. Я відчула, що це таке, коли місто тобі відкривається.

Євген Павлюковський: Я так розумію, що під егідою Центру проводиться багато проектів. Можете окреслити, що це за напрямки?

Мар’яна Максим’як: Насамперед, головна мета Літературного центру — це не лише повернення пам’яті Аґнона. Це швидше ціль повернути мешканцям малого міста світ літератури. В малих містах зовсім інша ситуація у плані читання. Ми взяли для себе доволі амбітну мету привозити сучасних українських письменників.

Також робимо ексклюзивні літературні маршрути. Перший із них стосується, власне, шляхів Аґнона за його книгою «Нічний постоялець». Другий — про постать Пінзеля. Це вже сфера мистецтва. Йдеться про скульптора, що жив у Бучачі. Деякі українські письменники свого часу писали романи про нього. Ми вибрали цитати з цих книг і  на їх основі теж побудували мандрівку містом.