facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Любов, сексуальність, проституція: новий роман швейцарської авторки

Перекладачка Ірина Собченко говорить про роман Грізелідіс Реаль «Чорний — це колір», оснований на досвіді письменниці, котра в 1960-х роках працювала повією в Німеччині

Любов, сексуальність, проституція: новий роман швейцарської авторки
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Ірина Славінська: Про що ця книга? І чим відома письменниця Грізелідіс Реаль?

Ірина Собченко: Грізелідіс Реаль — швейцарська письменниця, яка стала популярною в 70-х роках. Вона родом зі скромної вчительської родини, але їй довелося тікати зі Швейцарії до Німеччини в 60-х роках. Тоді вона опинилася в околицях Мюнхена без грошей та паспорта, і їй довелося йти на панель.

Ірина Славінська: Тоді в Німеччині проституція була легалізована?

Ірина Собченко: Вона потрапляє до напівлегального борделю, де є поліція, яка контролює порядок. Повіям тоді було заборонено з’являтися в центрі міста, і працювати в цій сфері могли лише ті, у кого були офіційні документи. А Реаль, мігрантці без документів, довелося виходити вночі на трасу, що було небезпечно. Але в неї було двоє малолітніх дітей, яких потрібно було якось годувати.

Лариса Денисенко: Ця книжка ж безпосередньо стосується її досвіду, правильно?

Ірина Собченко: Так, це її мемуари, опис реальних подій з її життя. Але читаються вони інколи як пригодницький роман, детективна історія чи збірка бувальщин та неймовірних анекдотів. Це і подорож в Марокко за марихуаною, і танці в дансингах з американськими солдатами.

Власне, частково назва книги присвячена її коханцеві — афроамериканському солдату.

Ірина Славінська: Чи піднімається в книзі тема насильства?

Ірина Собченко: Безперечно. І саме її письмо нетривіальне тим, що жінка, повія пише про свій досвід, причому не втрачаючи своєї гідності.

До неї приходило багато травмованих чоловіків, в тому числі і війною. Вона розказує, як стає їм наче психологом. Але водночас ці історії не можна романтизувати, бо видно, якій небезпеці вона піддається. Вона тікає до Німеччини з чорношкірим коханцем-студентом, який є цікавим чоловіком, але також страджає на шизофренію. Коли вони приїжджають в Німеччину, то він починає її бити, і хоча у неї академічна освіта, вона намагається знайти роботу, він все одно штовхає на панель.

Лариса Денисенко: Чи досліджує авторка цю свою гіпервідповідальність: за хворого коханця, за дітей?

Ірина Собченко: Вона себе не так позиціонує. Вона виросла в родині з авторитарною матір’ю, яка хотіла, щоб дочка була скромною дівчинкою, але та виросла бунтаркою. Реаль критикує в книзі релігійність, догматизм, в той же час разом з бунтарською ідентичністю у неї відчувається надломленість, потреба залікувати рани, підтримати когось, але до кінця вона цього не відрефлексовує.

Є період, коли вона покидає проституцію, стає письменницею, художницею, але в 70-х повертається в професію, щоб допомагати жінкам, боротися за права повій у Франції, які в той час біли криміналізовані.

Ірина Славінська: Цього тижня як раз у Франції було прийнято закон, який криміналізує вже клієнтів, а не повій. Правозахисники кажуть, що краще працює саме шлях криміналізації клієнтів, бо він перешкоджає появі чорного ринку проституції.

Якщо говорити про сюжетну лінію простутуції в романі, то це певне поєднання жертовності з радістю життя.

Ірина Собченко: В цьому плані текст інколи вражає тим, як відбувається перехід від цього святкування життя. Ця книга могла б стояти разом з Генрі Міллером, Джеком Керуаком, це література нонконформізму, бітники 60-тих, у неї чудовий музичний смак, що неймовірним чином поєднується з її ідентичністю повії.

Моменти яскравого святкування життя поєднуються тут з моментами страждання, болю, насильства у сімейному колі, коли вона шукає чоловіка, кому могла б довіряти, але чоловіки бачать, що вона готова заради них на все, бо вона дуже пристрасна жінка, і починають її експлуатувати.

Лариса Денисенко: Наскільки відвертою є мова тексту?

Ірина Собченко: Мова дуже відверта. Найвідвертіше вона пише про моменти кохання, близькості, і там як раз дуже щира мова. Це моменти, яким віриш.

Переклад тексту був викликом і з точки зору політкоректності. Бо вона пише «негр», що вона «циганської раси і циганської крові», адже вважає себе за ідентичністю ромкою. Але вона вириває ці слова з дискримінаційного контексту, пише про це з захопленням.

Ірина Славінська: Книга Грізелідіс Реаль «Чорний — це колір» буде представлена на Книжковому арсеналі у неділю, 24 квітня, о 15:00.

Поділитися

Може бути цікаво

Американці намагаються розмити очікування: політолог про заяви Трампа та Келлога

Американці намагаються розмити очікування: політолог про заяви Трампа та Келлога

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт