Коли людину вважають зниклою безвісти за особливих обставин і що робити родичам

Хто і за яких обставин отримує статус «зниклий безвісти»?

Олена Бєлячкова: Зниклий безвісти в умовах воєнного стану як статус офіційно має назву — особа зникла безвісти за особливих обставин.

Особливі обставини — це збройний конфлікт, бойові дії, різні катастрофи, але у нашій ситуації йдеться саме про період дії воєнного стану.

Що має на увазі статус: коли протягом відповідного часу з людиною немає зв’язку, відсутня інформація про її місцезнаходження. Законодавчий строк визначає термін 10-15 днів, але щодо військовослужбовців, розуміємо, що цей період може бути набагато меншим.

Коли родині зниклого безвісти варто бити на сполох?

Олена Бєлячкова: Є військовослужбовці, які інформують про те, що з ними певний період часу не буде зв’язку, коли вони йдуть на завдання. Дуже часто, на жаль, траплялося так, що ще до закінчення цього часу ТЦК вже приносило рідним сповіщення про зникнення безвісти. Тобто, щось сталося якраз в той період, коли військовий перебував у процесі виконання бойового завдання і був без зв’язку.

Якщо ж, наприклад, більше 10 днів інформації від частини немає — тоді варто звернутися до ТЦК та СП для надання інформації. Саме ТЦК та СП комунікуюча ланка з військовими частинами, вони можуть звернутися для отримання інформації.

Якщо родина не має інформації про військову частину — її теж може дізнатися ТЦК. У них є для цього відповідні механізми.

Далі варто діяти вже в залежності від того, яку інформацію рідні отримали.

Часто буває і так, що термін завдання, на якому перебуває військовослужбовець, може збільшитися через певні причини — про це має доповісти військова частина і цю інформацію передадуть рідним.

Зрозуміло, що рідні переймаються, немає зв’язку тощо. Є випадки, коли хлопці тривалий час знаходяться на позиції і зв’язок то є, то немає. Добре, якщо він є по рації, і навіть буває записують аудіоповідомлення рідним, щоб вони не переживали.

Але оці законодавчо встановлені 10-15 днів — той строк, після якого родина може йти і звертатися, але, знову ж, він в умовах війни дуже мінливий.

Водночас цивільним треба розуміти — якщо є рідні, які проживають на непідконтрольній території/ сірій зоні або близько до лінії фронту і зникає зв’язок — відсутність його та інформації про місце перебування протягом 10 днів дає підстави для звернення до поліції.

Є проблематика щодо розуміння та інформування того, як діяти рідним зниклих безвісти цивільних осіб за особливих обставин і куди звертатися.

Як визнають загиблим зниклого військовослужбовця

Максим Буткевич: Що робити, коли загибель воїна підтверджується побратимами чи посестрами, але через відсутність доступу до території неможливо евакуювати тіло і людину оголошують зниклою безвісти? Якою є процедура визнання зниклого безвісти померлим? І чи достатньо для цього свідчень людей, які бачили момент загибелі?

Олена Бєлячкова: Щоб піти в суд із такою заявою, коли є свідчення побратимів — родинам чітко потрібно знати дату.

За нормами Цивільного кодексу України, особа може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня завершення воєнних дій, але не раніше шести місяців. У Цивільному кодексі стоїть крапка — шість місяців. І родини не розуміють, з якого моменту ці шість місяців рахувати. Була різна судова практика.

І в грудні минулого року Верховний суд в зразковій справі «розставив крапки над і» та визначив, що ці шість місяців відраховуються з моменту завершення бойових дій на тій території, де, ймовірно загинув цей військовослужбовець. Знову ж таки, де родинам дістати цю інформацію? Є наказ Міністерства розвитку громад і територій, який визначає перелік територій, на яких тривають бойові дії або де вони завершені або, які є окуповані. У цьому документі визначені дати.

Максим Буткевич: У цьому наказі поновлюється інформація?

Олена Бєлячкова: Так, вона оновлюється. Але, щоб родин не вганяти в пошуки інформації про території, спільно з народним депутатом Тарасом Тарасенком був поданий проєкт змін до Цивільного кодексу України щодо деталізації оцих шести місяців, тобто визначити, що вони відраховуються від дати ймовірної загибелі.

Для родини це буде більш зрозуміло. У них ця дата є в сповіщенні про зникнення.

Що робити, якщо зниклий опинився в полоні?

Максим Буткевич: Якщо вдається отримати свідчення, що зниклий безвісти знайдений в полоні, скажімо, його там бачили інші звільнені з полону або підтверджений факт перебування в полоні через Міжнародний комітет Червоного Хреста чи за іншими джерелами. Як тоді змінити статус людини?

Олена Бєлячкова: Потрібно проінформувати всі органи, куди рідні подавали заявки. Тобто, Національне інформаційне бюро, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаний центр Служби безпеки України та Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Радять ще звернутися до слідчого для перекваліфікації фабули провадження, але я родинам розповідаю про наслідки для кримінального провадження. Слідчий, який відкривав провадження у такому випадку перекваліфіковує його на полон. І це вже підслідність не поліції, а Служби безпеки. Провадження повинні будуть перенаправити відповідному органу, в межах повноважень якого знаходиться ця підслідність. І тут у родин виникає проблема, зараз такого менше — комунікація зі слідчим. Адже зі слідчим по місцю проживання родини простіше прокомунікувати, подати заяву, клопотання чи ознайомитися з матеріалами справи. Слідчий Служби безпеки — це вже не так близько.

Водночас все рівно, коли військовополонений повертається з полону, слідчий Нацполу провадження закриває, перекваліфіковує і передає до Служби безпеки, а СБУ займається питаннями умов утримання в полоні, відібрання свідчень тощо.

Яка інформація змінює статус на «військовополонений»

Олена Бєлячкова: Зміна статусу не відбувається швидко, за виключенням підтвердження від Міжнародного комітету Червоного Хреста, тут зрозуміло.

Далі виникає питання — яка інформація є валідною, щоб змінювати статус з «пошуку» на «полон»? Національне інформаційне бюро не приймає до уваги інформацію Об’єднаного центру Служби безпеки.

Об’єднаний центр СБУ — орган, який займався питаннями полонених ще до повномасштабного вторгнення. У них є відповідні компетенції, функції і повноваження тощо.

Може бути так, що Служба безпеки в себе обліковує, що цей військовий в полоні, а в Національному інформаційному бюро буде інформація про пошук, навіть навпроти графи «полон, інші джерела». Тобто, відсутня синхронізація обміну інформацією і немає розуміння того, що облік має бути всюди однаковий.

Родинам потрібно набратися терпіння. Все залежить від походження інформації. Якщо це свідчення звільнених задокументовані СБУ — одна ситуація. Якщо це фото чи відео з Telegram-каналів і потрібне підтвердження — Координаційний штаб буде опрацьовувати. OSINT-підрозділ Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин теж працює з фото або відео, вони верифікують інформацію і передають відповідним органам.

Для підтвердження того, що на фото чи відео саме рідна людина, родичам рекомендую також через слідчого подати клопотання на проведення порівняльної портретної експертизи. Висновок експерта не є істиною, але може бути доказом, і відповідно Координаційний штаб чи Національне інформаційне бюро вже будуть оцінювати його як підставу для зміни статусу.

Найчастіші помилки родин зниклих безвісти

Олена Бєлячкова: Це безпекові помилки, коли родина починає писати у соціальних мережах, викладати дані, зазначати що це військовослужбовець, розкривати його посаду, звання, залишати свій номер телефону тощо.

Я завжди пояснюю, що це хороше підґрунтя для шахраїв. І, на жаль, це призводить до того, що людина в емоційному стані буде вірити шахраям.

Шахраї та ШІ: як з родин зниклих безвісти виманюють гроші

Олена Бєлячкова: Неодноразово була інформація від того ж Координаційного штабу чи Уповноваженого з питань зниклих безвісти, що росіяни надсилають, за допомогою штучного інтелекту створені відео, на якому начебто людина дуже схожа на вашого рідного. Рідні на цій підставі штурмують всі наші органи і структури, щоб змінити статус.

Віддавайте це фото чи відео на експертизу, щоб перевірити його оригінальність.

Був ще кейс, там мама спрацювала дуже правильно. Вона звернулася до фахівця служби супроводу, бо їй написали з російського номеру, представилися «представником слідчого комітету», сказали, що син в полоні та почали вимагати гроші.

Ми працюємо звільненими з полону і ніхто не казав, що слідчий комітет брав гроші з родин. Вони, звісно, погрожують, тиснуть морально, але просити могли лише документи, щоб далі в сфабриковану справу їх додати.

Мамі ж частина говорила, що син на позиціях. Я порадила піти в ТЦК, написати офіційний запит на частину, повідомити в СБУ. Через годину вже передзвонив син, сказав що на позиціях.

Тому, якщо хочете публікувати якусь інформацію в соціальних мережах — це має бути мінімум — ім’я, прізвище, фотографія бажано не у військовій формі, також не залишайте свій номер телефону.

Яку допомогу отримують родини зниклих безвісти?

Максим Буткевич: Яку допомогу отримують рідні зниклих безвісти? Які в них соціальні гарантії? Що в цій царині працює задовільно, а що могло би бути краще?

Олена Бєлячкова: Щодо родин військовослужбовців зниклих безвісти — на мою думку, у них соціальні права і гарантії чітко визначені та надаються.

Відносно грошового забезпечення були різні розмови щодо того, що зараз родини отримують 50% з нього, а ще 50% депонуються за військовослужбовцем. Але це правильна історія, бо це його грошове забезпечення. На жаль, є різні родини.

Знаємо різні історії, коли військовослужбовець повертався з полону, родина мала б накопичувати ці кошти на його лікування, відновлення, соціалізацію — а він повертався і залишався без копійки.

Також вже тривалий час зниклим безвісти надається статус учасника бойових дій. Тобто, є різні державні права і гарантії.

Є також посвідчення члена сім’ї зниклого безвісти, але його оформлення не зовсім є сприятливим, бо щоб отримати таке посвідчення, родина повинна зниклого безвісти оголосити безвісно відсутнім. А це вже дещо інший статус.

Чи існує підтримка родин цивільних зниклих безвісти

Олена Бєлячкова: Щодо цивільних складніше. Важко сказати яку підтримку можуть отримати родини зниклих безвісти цивільних, крім того, що вони мають право на отримання інформації про рідну людину, але обов’язково мають звернутися до органу Національної поліції України.

За їхніми зниклими безвісти рідними зберігається місце роботи. Якусь фінансову підтримку отримують тільки ті родини, які мають підтверджену інформацію, що рідна цивільна людина незаконно утримується РФ, і комісією Міністерства розвитку громад і території надано відповідний статус такій особі. І відповідно хтось з членів родини має право отримати державну допомогу в розмірі 100 тисяч гривень.

Але, як показав досвід цього року, через велику кількість звільнених з полону військових і цивільних, яким було встановлено даний факт, кошти спрямовувались в першу чергу для них. І відповідно родини, хоча і отримували рішення, але фізично не змогли отримати кошти через їх нестачу.

Як в Україні рахують зниклих безвісти

Максим Буткевич: Коли говоримо про зниклих безвісти — про який порядок цифр йдеться?

Олена Бєлячкова: Із травня 2023 року діє Єдиний реєстр осіб зниклих безвісти за особливих обставин, який включає зниклих безвісти внаслідок бойових дій як військових, так і цивільних.

Цифра, яку озвучував Уповноважений з питань осіб зниклих безвісти — більше 90 000 осіб. Але знову ж вона є дуже умовною.

Витяг з цього реєстру є офіційно підтвердженим документом про те, що людина зникла безвісти за особливих обставин. Він надає право реалізувати відповідні права і гарантії близьким родичам. Наприклад, мати відстрочку від мобілізації, оскільки це є підставою, або ж ті, хто є військовослужбовцем, можуть звільнитися з військової служби. Це стосується саме зниклих безвісти військовослужбовців.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».  

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі