Мінфін ніхто не любить, Парламент — нас просто ненавидить, — заступник Міністра фінансів

Громадське радіо записало інтерв’ю із Сергієм Марченком, заступником Міністра фінансів. Говоримо про проект бюджету на 2018 рік, і, зокрема, — медичну та освітню реформи. 

Тетяна Трощинська: Як ви одночасно плануєте впоратися з такими двома великими реформами як освітня і медична, і я тут ще не беру пенсійну. Не сильно замахнулися?

Сергій Марченко: Нормально замахнулися. Ми збираємось впоратись, тому що не завжди реформи передбачають суттєві видатки з бюджету. Щодо цих двох реформ, по освіті – дійсно передбачається часткова реалізація Закону про освіту, часткова тому, що до 2023 року є можливість продовження реалізації, іде ріст заробітних плат вчителів на 25%, і на 30% надбавка за престижність, півтора мільярда – це субвенція на нову українську школу, тобто є багато інших моментів, наприклад – інклюзивна освіта – 509 млн. гривень субвенція. Можна сказати, що реформа освіти забезпечена досить потужно, я б сказав, тому що тільки на ріст заплат вчителів – це додаткових 7 млрд. гривень. По медичній реформі – ми не чекали поки Парламент прийме законопроекти про медичну реформу. З боку Уряду та Міністерства фінансів ми дали такий однозначний сигнал, що хочемо, щоб ця реформа була, і ми уже заклали певні елементи у ці реформи. Це створення Національної служби здоров’я, і виділення окремої програми на пілотування первинної допомоги.

Тетяна Трощинська: Це сімейний лікар?

Сергій Марченко: Так, це інститут сімейного лікаря, і перехід на нову модель фінансування первинної ланки, коли ми будемо фінансувати за так званим «душовим» нормативом, капітаційний норматив це ще по-іншому називається: коли у нас на кожного жителя визначається сума коштів, і уже в залежності від кількості прикріплених осіб, лікарі отримують кошти. 

Тетяна Трощинська: Тобто чим більше пацієнтів у сімейного лікаря, тим більше у нього шансів заробити?

Сергій Марченко: Є мотивація до кількості, але ця кількість обмежена: 2 000-2 500 пацієнтів не може бути. Є верхня межа ліміту. З іншого боку, ти не можеш самостійно обирати кого тобі лікувати, тому що якщо ти будеш обирати, то це будуть чоловіки до 45-ти років, тобті ті, які менше всього хворіють, або у них немає ризику завагітніти, ще щось. Питання, що це має бути абсолютно збалансована за віковою, статевою структурою група пацієнтів – це мають бути і люди похилого віку – тобто це питання вже вирішене. Окрім того, ми продовжуємо пілотний проект по Академії медичних наук.

Для нас принциповим є питання перейти від таких архаїчних способів фінансування як кошторисний спосіб фінансування: коли ми фінансуємо будівлю, людей, які у цій будівлі без розуміння якісних, результативних показників?

Василь Шандро: Що з децентралізацією?

Сергій Марченко: Цей процес почався в 2014 році, коли у квітні була прийнята концепція. Ми зараз бачимо два паралельні процеси, які відбуваються, і які взаємодоповнюють один одного. Це процес створення нових громад, він сьогодні в активній стадії, і поки він не завершився, ми мусимо створювати такі квазі бюджетні інструменти для підтримки районів або громад, які не спроможні. У 2017 році місцеві бюджети отримали додаткові повноваження щодо отримання закладів охорони здоров’я і освіти, і це означає, що цього року школи і лікарні на утриманні місцевих бюджетів, тому що це комунальна власність. Зараз вони платять комунальні послуги, зарплату технічному персоналу. Ми вважаємо, що це справедливо.

Василь Шандро: У вас є контроль за рухом коштів місцевих бюджетів?  

Сергій Марченко: У нас немає контролю з точки зору можливості зупинити рішення місцевих бюджетів, тому що відповідно до хартії місцевого самоврядування, місцеві бюджети абсолютно незалежні, і мають приймати рішення. Щодо ефективності використання публічних коштів ми можемо сказати, що для нас є таким тривожним сигналом, коли ми шукаємо в системі державний ресурс на якісь повноваження, а ці кошти лежать на депозитах у місцевого бюджету. Для нас це неприйнятно, і ми шукаємо рішення, але ми це рішення не можемо прийняти раз і однозначно, тому що ми в процесі реформи. Якщо ми зараз почнемо перерозподіляти частину ПДФО  між бідними і багатими – нас не зрозуміють. Міністерства фінансів ніхто не любить: всі Міністерства, Верховна Рада  — нас просто ненавидять. Тому для нас ситуація, коли ми не граємо під чиюсь дудку – нормальна. Для нас є просто прагматичний інтерес – зберегти цілісність системи. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.