Місія ОБСЄ на Донбасі подає чітку картину, хоч і без скандальних заголовків, - Дзюбенко

Як зміна керівництва ОБСЄ впливатиме на ситуацію в Україні? Говоримо з незалежним міжнародним експертом Андрієм Дзюбенком, який шість років працював у ОБСЄ.

Тетяна Трощинська: Що, на вашу думку, думає Італія з приводу конфлікту в Україні та як зміна країни, яка головує, може позначитись на тому, що відбувається?

Андрій Дзюбенко: Головування в ОБСЄ – це дуже важливий інструмент, відповідальність, яка лягає на кожну країну, що стає головою на рік. Ця країна відповідає за формування порядку денного роботи цієї організації, фактично всі ініціативи насамперед йдуть від головування.

Яскравий приклад важливості цієї позиції полягає в тому, що наприклад, 2013 року, коли в нас був Майдан, ОБСЄ фактично нічого не могла зробити, бо тоді якраз Україна головувала.

Програма, яку оголосили в Італії, називається «Діалог, участь і відповідальність». Вони намагалися окреслити не стільки амбітні, скільки конкретні цілі.

Один із перших пунктів був стосовно продовження підтримки політичного діалогу щодо врегулювання ситуації, пов’язаної з Україною. Але одразу ж через кому: не забуваємо про заморожені конфлікти (і Придністров’я, і Нагірний Карабах, і Абхазія з Північною Осетією).

Тетяна Трощинська: Із вуст міністра закордонних справ Італії пролунав і Мінський формат. На вашу думку, він розглядається як єдино можливий чи такий, що працює?

Андрій Дзюбенко: Справа в тому, що процеси тут дійсно виходять трошки за межі ОБСЄ. Наразі мають бути ухвалені рішення на іншому рівні. Відбувається діалог на рівні Ради Безпеки ООН щодо того, що робити з миротворцями, нещодавно було інтерв’ю українського представника при Радбезі Володимира Єльченка – він давав досить песимістичний прогноз щодо цього процесу.

Італії доведеться за будь-якого сценарію працювати над серйозними викликами, які будуть стояти перед організацією в українському контексті

У будь-якому разі, поки не буде кардинальних рішень, Мінський процес залишається актуальним. Італії як головуючій країні доведеться за будь-якого сценарію – чи будуть миротворці, чи ні – працювати над досить серйозними викликами та завданнями, які будуть стояти перед організацією в українському контексті.

Тетяна Трощинська: Де межі мандату ОБСЄ і чи можна організацію вважати нейтральною організацією в українсько-російському конфлікті?

Андрій Дзюбенко: Безперечно, можна вважати її такою. ОБСЄ – це фактично майданчик для переговорів. 57 держав-учасниць збираються, щось вирішують, ухвалюють рішення консенсусом. Тільки після того вони щось роблять або беруть на себе якесь зобов’язання.

ОБСЄ не має інструменту прямого покарання тих, хто порушує якісь домовленості, але ОБСЄ має інструменти перевірки того, як ці домовленості виконуються, відповідно – держави учасниці самі ухвалюють рішення щодо того, як щось робити.

Навіть якщо не буде миротворців на рівні ООН, не виключаю, що повернуться до ідеї: а що ж тоді ОБСЄ може зробити? Тоді Італії доведеться модерувати дискусії щодо того, як організація за відсутності миротворців може щось змінювати.

Василь Шандро: Багато говорилося про те, що є певна криза в самій організації. Напевно, зараз всі сподіваються, що криза вирішилась або вирішиться найближчим часом. Ви прогнозуєте якісь радикальні зміни?

Андрій Дзюбенко: Якщо говорити про кризу в організації, то варто хвалити австрійське головування: вони фактично вирішили більшість кризових питань, які стосувалися діяльності організації. Ще влітку минулого року не було річного бюджету організації, фактично не було голів ключових інституцій – австрійцям вдалося вмовити на пакетне прийняття рішення призначення цих ключових людей.

Якщо ще за рік перед тим навіть на міністерському засіданні не було ухвалено жодного рішення, то зараз рішення були й процес пішов. Організація подолала кризовий період і зараз може ефективно функціонувати як інструмент подолання кризи у взаєминах.

Василь Шандро: Є цитата міністра закордонних справ Павла Клімкіна за вересень 2016 року: «Насправді всі прекрасно розуміють, що російські регулярні війська там є, – мається на увазі, на Донбасі, – ми це знаємо з даних нашої розвідки, і наші партнери та союзники це теж знають. Але насправді коли Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ знаходиться на Донбасі – там же російські війська не знаходяться в російській формі та зі своєю зброєю – тому СММ формально дійсно не бачить там російських військ». І таких повідомлень було багато.

Андрій Дзюбенко: Всі очікують, що Спеціальна моніторингова місія буде працювати в режимі ЗМІ та давати заголовками: «Ми побачили там російські війська» і так далі.

Тетяна Трощинська: Вона не може цього робити?

Андрій Дзюбенко: Чи буде вона тоді мати можливість ефективно працювати як інструмент і спостереження, і вирішення якихось конкретних проблем на місцях?

Вони дійсно дуже багато всього роблять – звіти моніторингової місії читають повністю всі держави-учасниці і отримують достатньо чітку картину навіть без скандальних заголовків.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.