Андрій Гарасим
Євген Павлюковський
Могилу Александрова за 15 років не відвідав жоден представник влади, — Кущ
15 років трагічної річниці для тих, хто знав Ігоря Александрова, для тих, хто слухав його програми і загалом для свободи слова в Україні
У телефонному режимі спілкуємось із журналісткою Лілією Кущ.
Євген Павлюковський: Розкажіть про пане Ігоря. Що про нього хочеться згадувати?
Лілія Кущ: За фахом Ігор не був журналістом, але життя склалося так, що він очоли телерадіокомпанію «ТОР» у Слов’янську. В місті був дуже популярним журналістом, на нього завжди чекали та зверталися з проханнями. В його авторських передачах ніхто не знав про що він буде говорити. Колеги говорять, що «це було сміливо на ті часи, але це було би сміливо і на цей час».
Андрій Гарасим: Що зі справою Александрова на сьогодні? Чи не минув термін давності цієї справи?
Лілія Кущ: Вирок замовникам, організатором і виконавцям було винесено на 5-ту річницю (2006 рік) зі дня смерті Ігоря. Організатори — брати Олександр та Дмитро Рибак отримали відповідно 15 і 11 років ув’язнення. Виконавці були засуджені до 12 і до 6 років. Водій, який підвозив двох виконавців, отримав 2,5 років ув’язнення. Справу розглядали 5 років. Спочатку міліція порушила кримінальну справу за злісне хуліганство. Але це викликало громадський резонанс.
Андрій Гарасим: Які заходи з вшанування пам’яті Ігоря Александрова плануються?
Лілія Кущ: На Північному кладовищі Слов’янська, де похований Ігор Александров (похований він на центральній алеї і це єдина шана, яку віддала місцева влада «неручному журналісту»), зберуться родина, близькі і ти, хто знав
За підтримки
Громадська хвиля
|
Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD). |
|
Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії». |
