Корінні народи Росії: чи може Україна бути їхнім адвокатом у світі?
30 травня 2019 року Верховна Рада України 234 голосами ухвалила історичну Постанову «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, національних парламентів держав світу щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації».
Утиски активістів національних рухів на території сусідньої держави-агресора продовжуються на тлі асиміляційної політики Москви. Більш того, ініційовані Путіним зміни до Конституції РФ загрожують зникненню національних республік.
Говоримо про корінні народи в Російській Федерації. Як нас це стосується та чи можемо ми допомогти тим народам, які перебувають в складі Російської Федерації, але позбавлені частково прав? Про які саме права йде мова?
Розповіли Максим Майоров та Павло Подобєд, історики, політологи, аналітики Центру дослідження безпекового середовища «Прометей».
Василь Шандро: Чому ми говоримо про це у 2020 році, маючи війну з Російською Федерацією?
Максим Майоров: Ми змушені фактично воювати проти регулярних і нерегулярних формувань Російської Федерації на сході України. Крім того, Російська Федерація прямо анексувала частину української території, тому Росія безперечно не може бути для нас далекою і байдужою. Ми маємо активно цікавитися Росією, тому що тільки знаючи свого противника ми можемо йому ефективно протистояти. Для того, щоб мати змогу чинити опір і претендувати на те, щоб вийти з конфлікту переможцем, Україні потрібно застосовувати нелінійні стратегії.
Приклад таких стратегій подає нам сама Росія, яка активно використовує проти України тематику національних і мовних меншин, тематику регіоналізму, сепаратизму. Вона активно підігріває такі рухи, найяскравіше — це тема російськомовного населення.
Водночас Росія має низку проблем з власними, справжніми національними рухами, має проблеми з дотриманням Конституції, федеральних законів. Це все слабкі точки Росії, Ахіллесова п’ята, яку Україна може використовувати в протистоянні. Цей ресурс абсолютно не освоєний Україною.
Павло Подобєд: Можна проводити певні аналогії між тим становищем, в якому перебувають зараз волзькі татари, башкіри, якути, інгуші, чеченці і в якому становищі перебували українці після Другої світової війни. Певні аналогії існувати можуть. Водночас є одна принципова різниця, яка відділяє нас від тієї ситуації, в якій перебувають корінні народи РФ сьогодні — Україна має власну державу, відтак є суб’єктом міжнародного права і може використовувати міжнародні майданчики для донесення власної міжнародно-правової позиції та захисту власних національних інтересів. Це той найпотужніший інструментарій, якого немає у представників корінних народів. Апелюючи до України вони насамперед бачать в нас потенційних союзників.
Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі