Taras Kovalchuk
У студії Громадського радіо – Ярина Дронь, Сергій Постольніков, Андрій Левченко.
Василь Шандро: Наприкінці березня вийшов дебютний альбом гурту US Orchestra. Платівка має невигадливу назву «I» та складається із семи інструментальних композицій. Чому така назва?
Сергій Постольніков: Як бачите, назва альбому багатозначна. Це наш первісток. Тому назвали просто і зрозуміло. Найкраща назва, як для альбому інструментальної музики. Сюди увійшла музика емігрантів з Галичини і Поділля, що потрапили до Америки на початку ХХ століття.
Василь Шандро: Розкажіть про свої інструменти.
Ярина Дронь: Звичайна скрипка 1921-го року виготовлення. Її виготовив майстер Снігурський з Київщини. За звучанням інструмент нічим не відрізняється, від академічної.
Сергій Постольніков: Я – скрипка-втора, граю акомпанемент. Мій інструмент німецький. Їх дуже любили в українських селах, у них ширший гриф і тому зручний для грубих пальців. Звук цієї скрипки дещо глибший, ніж у звичайної.
Андрій Левченко: На своїй віолончелі граю неакадемічним, примітивним смичком. Коротким, схожим на контрабасовий. Завдяки цьому звук наповнений басовими штрихами. Цей смик змайстрував Сергій.
Ярина Дронь: Зараз ми працюємо над музикою західного Поділля, це Тернопільська область. Там будуть скрипка, цимбали і бас. Використовуємо записи музики 70-х та 90-х років.
Василь Шандро: Використовуєте записи, бо подібна музика не має графічних записів?
Ярина Дронь: Нотації є, але вчити традиційну музику з нот – трохи не той формат. Ноти – це спрощення і схема. Живе виконання є живе виконання, з усіма його нюансами.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.