Ми кажемо «судова влада», але ніхто не сприймає суддів, як владу, - суддя Верховного Суду

Про роботу у вищому судовому органі українського правосуддя говоримо з Оленою Кібенко, суддею Великої Палати ВСУ

Ведучi

Василь Шандро,

Тетяна Трощинська

Гостi

Олена Кібенко

Ми кажемо «судова влада», але ніхто не сприймає суддів, як владу, - суддя Верховного Суду
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr_hh_2018-06-22_kibenko_0.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr_hh_2018-06-22_kibenko_0.mp3
Ми кажемо «судова влада», але ніхто не сприймає суддів, як владу, - суддя Верховного Суду
0:00
/
0:00

Тетяна Трощинська: У вас дуже активна сторінка у Facebook, а така практика не надто поширена серед суддів. Чому так? І як з етичними моментами? Бо ж соцмережі це не те місце, де є багато етики.

Олена Кібенко: До суддівства я працювала адвокаткою юридичної фірми і активність у Facebook була виправданою. Бо, якщо ти не присутня в Інтернет-просторі, тебе, фактично, немає на юридичному ринку. Важливо мати можливість спілкуватися з громадськістю, доводити свою думку. Зараз для мене це можливість спілкуватися від іменні суддівської спільноти, розповідати про цікаві справи.

Більшість країн дозволяє Facebook-дружбу суддів з адвокатами, прокурорами

 Але, наприклад, судді Німеччини не представлені в Facebook. Для них це – табу. Не пам’ятаю чи це записано у їхніх етичних правилах, але так є.

От мені видається, що проблема нашої судової влади ( з поміж інших, звісно) була саме ще й у замкненості. Судді не спілкувалися з громадськістю, не розповідали про себе, але про них дуже багато розповідали інші. І, зазвичай, негативні речі. Тому, коли я почала працювати у судовій системі, для мене стало відкриттям скільки хороших, правильних речей є у нас. Наприклад, у нас всі суддівські рішення у відкритому реєстрі. У більшості ж країн публікуються далеко не всі рішення.

Думаю, суддям зараз потрібно відроджувати у собі внутрішні відчуття самоповаги, розуміння, що ніхто не може втручатися у діяльність при ухваленні рішень. Як на мене, усі випадки порушень в цій сфері пов’язанні з тим, що людина не мала достатньої сили духу, аби протидіяти, не розуміла, може, навіть свого становища.

Ми кажемо «судова влада», а ніхто не сприймає суддів, як владу. А судді це і є влада. Треба привчати людей, що суддя є незалежним. Це відчуття має бути і в самому суді, і підтримуватися в оточенні.

Тетяна Трощинська: Як особисто ви вирішуєте цю дилему? Адже є період життя до суду і тепер будучи суддею.

Олена Кібенко: Життя судді змушує до певної аскези. Але людям потрібно розуміти, що судді теж люди і цю людяність потрібно демонструвати. 
Зараз у Верховному Суді ми намагаємося впроваджувати нові елементи з менеджменту. Зрозуміло, що людина не може ефективно працювати 14 годин і треба не просто сидінням перемагати цю кількість справ, а ліквідовувати пастки часу, вдосконалювати внутрішній процес. 

Тетяна Трощинська: Голова Верховного Суду називала цифру у 100 тисяч справ від початку 2018 року. Чому така кількість і коли це зміниться?

Олена Кібенко: По-перше, отримали дуже великий залишок і зараз справи надходять дуже активно. Може так є, бо люди повірили у Верховний Суд. З них розглянули уже 37 тис. Але тут ще одна дилема: з таким величезним обсягом справ судді не мають часу, щоб випрацювати правову позицію. Закордоном Верховні суди розглядають близько 100 справ на рік. При наших же обсягах забезпечувати єдність практики дуже складно. Саме Велика Палата створена, аби цим займатися. До нас надходять справи від касаційних судів. Але нашими показниками має бути не кількість, а якість. Коли матимемо єдину, сталу, зрозумілу і правникам, і суддям практику, тоді будемо вважати, що Верховний Суд своє завдання виконав. Взагалі завдання таке, щоб людина могла отримати справедливе рішення у першій чи апеляційній інстанції і потреби звертатися до ВСУ у неї не було.

Василь Шандро: А Верховний Суд може мати вплив на суди нижчих інстанцій?

Олена Кібенко: Жодного впливу судді не мають. Ми відмовилися навіть від інструктивних листів, постанов пленуму. Якщо шляхи пошуку практики, єдиних уставлених позицій – складні, то суддя не буде цього робити, бо не має на це часу. Наше завдання зараз не лише ухвалювати правильні рішення, але й знаходити інформаційні шляхи доводу цих рішень і до суддів, і до правників. Аби було зрозуміло, що от є таке рішення і його можна застосовувати.

Тетяна Трощинська: Яка зарплата у судді Верховного Суду?

Олена Кібенко: На зарплату впливає, перш за все, стаж роботи. Судді, які прийшли з адвокатури, судді-науковці, мають близько 150 тис грн. Це менше, ніж отримують ті судді, які дуже довго працюють у судовій системі. Думаю, це правильно, бо вони більш досвідчені. Я прийшла з юридичного бізнесу і мій рівень доходів абсолютно співставний. Я прийшла не для того, щоб отримувати велику зарплату.

Тетяна Трощинська: Що ж вас оберігає від спокус?

Олена Кібенко: Мені цієї зарплати абсолютно вистачає і тому спокус не виникає.