«Ми шукаємо людей, яких історія надихає», — Тарас Грицюк

Анастасія Багаліка: У чому суть проекту?

Тарас Грицюк: «Студії живої історії» — це програма неформальної освіти молоді віком 18-30 років з усієї території України. Цільовою аудиторією є люди, зацікавленні у вивченні історії і в тому, щоб брати відповідальність за історію у свої руки та пропонувати громадськості проекти, пов’язані з історією.

Ми пропонуємо особистісний підхід, шукаємо людей, яких історія надихає. Учасники самі вибирають теми своїх проектів, які мають бути цікаві їм та актуальні для суспільства.

Анастасія Багаліка: Як відбувався відбір до проекту?

Тарас Грицюк: Потрібно було відповісти на кілька запитань в онлайн-анкеті про свою мотивацію і досвід роботи з історією, а також про те, які вони бачать проблеми і яке їх розв’язання. Участь у проекті безкоштовна, учасники можуть отримати певну частину коштів на реалізацію свого проекту, але невелику — 1-2 тисячі гривень або й менше.

Надійшло 190 заявок з усіх регіонів України, навіть з Криму, Донецької і Луганської областей. Участь у проекті триватиме із березня до листопада.

Анастасія Багаліка: Що чекає на потенційних учасників?

Тарас Грицюк: Ми плануємо підтримати 50 учасників. Програмний рік починається зі студій дітей. Працюємо з двома темами: «Що нам робити з радянським минулим?» і «Як не вскочити в історію, працюючи з історією?». Перший вступний семінар учасники працюють із запропонованою темою.

Анастасія Багаліка: Які питання обговорювались минулого року і які були нестандартні вирішення питань?

Тарас Грицюк: Ми починали із двох вступних студій на теми «Пам’ять міста» і «Героїзація vs демонізація: небезпека однієї версії історії». Обидві теми дуже актуальні у суспільстві.

Ми пропонуємо, щоб люди замислювалися і формували власні рішення і власну думку. Основний інструментарій — критичне мислення: дивитись, що відбувається у країні і думати, що кожен із нас може робити. Ми в жодному разі не пропонуємо одну версію, що потрібно робити.

Андрій Гарасим: Розкажіть про проект «Як не втрапити в історію, працюючи з історією».

Тарас Грицюк: Тема історії дуже важлива, і коли працюєш з нею, потрібно знати певні юридичні і моральні моменти, щоб не нашкодити. У нас минулого року були учасники із Запоріжжя, які хотіли розказати історію міста до радянської епохи, коли воно називалось Олександрівськом. Вони зняли ролик про своє місто, де зачепили історію Олександрівська.

Анастасія Багаліка: Яка буде система навчання проекту?

Тарас Грицюк: Він складається з кількох етапів: формування ідей, коли кожен вирішує, що буде робити. Наступний етап — подача заявки проекту, який буде виконуватись до листопада. Кожен проект отримає ментора із досвідом реалізації громадських проектів. Наступний етап — тижневі студії-практикуми. З квітня до липня іде підготовка проектів, а з липня до листопада — їх реалізація. Мені здається, що люди з різних регіонів недостатньо часто чують одне одного, тому у нас виникають проблеми у спілкуванні.