https://static.hromadske.radio/2018/08/gromadska-hvilya-s.svg

На фестивалі «Амала» вшанують ромів України, а також загиблих під час Голодомору

Ігор Крикунов, керівник театру «Романс» та організатор Міжнародного фестивалю «Амала-2015», розповідає про жертв Голодомору та про ромів, які також постраждали в цей період

Ведучi

Галина Бабій,

Ольга Веснянка

Гостi

Ігор Крикунов

На фестивалі «Амала» вшанують ромів України, а також загиблих під час Голодомору
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-11-24_krykunov_igor.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-11-24_krykunov_igor.mp3
На фестивалі «Амала» вшанують ромів України, а також загиблих під час Голодомору
0:00
/
0:00

Міжнародний фестиваль «Амала-2015» проходитиме у Києві 27–28 листопада. Особливістю цьогорічного фестивалю буде театральна постановка, музичні виступи та презентація книги поезій ромської поетеси Рані Романі. Ігор Крикунов сподівається, що на захід прийде і Ліна Костенко, яку ромські культурні діячі називають «циганською музою». Ігор Крикунов зачитав в ефірі й уривок з книги ромського письменника Володимира Бамбули про те, як українські роми постраждали від Голодомору у 1932–33 роках. На заході відбудеться вшанування памяті загиблих.

Галина Бабій: Думаю, що українські роми в роки Голодомору також зазнали гоніння.

Ігор Крикунов: Звісно. В той страшний час було багато загиблих ромів. Я з собою приніс книжку нашого письменника Володимира Бамбули. У нього в цій страшній трагедії загинуло багато членів сім’ї. Я вам зачитаю уривок:

«Скільки всього померло в тих роках, мабуть, тільки богу відомо. Із покоління в покоління передається недрукованою циганською мовою від нащадків до нащадків, як тяжко помирав від голоду мій прадід, як він стогнав, кричав від голоду, як він божевільно волав благаючи їсти.

Помер. Тай померлий не знайшов спокою.Він не вміщався в переповнену трупами яму. Хтось із похоронників, взявши сокиру, відрубав мертвому ноги та й вкинув до ями».

Ігор Крикунов: В нашому театрі «Романс» актори з освітою. Також при театрі декілька років працювала студія, де ми навчали циганську молодь і ті, хто був достойний, перейшли у трупу театру. Але найголовніший інститут — це практика.