На Заході не завжди адекватно оцінюють мовну ситуацію в Україні, - Масенко

За звітом ЮНЕСКО десять мов в Україні знаходяться в критичному стані. Із мовознавицею Ларисою Масенко з’ясовуємо, наскільки звіт відповідає ситуації, яка склалася

Ведучi

Євген Павлюковський,

Анастасія Багаліка

Гостi

Лариса Масенко

На Заході не завжди адекватно оцінюють мовну ситуацію в Україні, - Масенко
https://static.hromadske.radio/2018/01/hr_hh_2017-01-08_masenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/01/hr_hh_2017-01-08_masenko.mp3
На Заході не завжди адекватно оцінюють мовну ситуацію в Україні, - Масенко
0:00
/
0:00

В найгіршому становищі караїмська мова на території кримського півострова, ця мова перебуває під загрозою зникнення у західних регіонах України. В серйозній небезпеці кримськотатарська, ногайська мови, кримський варіант турецької мови та мова маріупольських греків.

 

Анастасія Багаліка: Звіт включає десять мов на території України, але 14 мов, якими говорять в інших країнах і в Україні також колись говорили, наскільки він відповідає дійсності?

Лариса Масенко: Я не маю доступу до переліку цих мов зараз, але мене дивує, що нараховано десять мов, які загрожені. Все ж, наскільки відомо, таких загрожених мов на території України менше.

Передусім – караїмська, яка очевидно вже загинула. Ще років десять тому лишалось десь 400 носіїв цієї мови. Коли мова гине, то говорять нею лише люди старшого покоління, тому очевидно, що вона вже загалом зникла.

Є гагаузька мова, яка має дуже небагато носіїв (на півдні Одещини і продовжується ареал на півночі Молдови). Загрожена кримськотатарська мова. Важливо, що кримськотатарський народ – корінний народ України. Їхня батьківщина – Крим, іншої нема. Ми знаємо історію народу, який був депортований, – фактично мова була позбавлена можливості вживатися в освіті, в науці, лишалась лише в родині. Тому вона потребує відродження, великих зусиль від кримськотатарської громади та від нашої держави, тому що в цій мові відстала термінологія, залишаються й правописні суперечки.

Якщо говорити про загрожені мови, мені цікаво, чи занесли туди білоруську мову.

Анастасія Багаліка: Не занесли.

Лариса Масенко: А в нас присутня білоруська меншина. Але, наскільки мені відомо, є тільки одне товариство білорусів. Річ у тім, що ця мова вже гине на своїй батьківщині.

Євген Павлюковський: Мови, які є національними мовами в інших країнах (наприклад, білоруська, кримський варіант турецької мови або мова маріупольських греків), – наскільки такі мови можна вважати зниклими й чи має Україна розвивати і захищати їх на своїй території?

Лариса Масенко: Мова маріупольських греків – це дуже цікаво. Це діалект, який фактично був ізольований від свого центру, тому по-своєму розвивався. Я думаю, що ця мова також загрожена на нашій території.

У цих питаннях треба чітко розрізняти: є мови національних меншин, за якими стоять держави (угорська на Закарпатті, румунська на Буковині) – за ними стоять держави і вони не потребуються якоїсь реальної допомоги з нашого боку, допомоги від держави справді потребують ті мови, які мають дуже малку кількість носіїв і їм загрожує загибель.

Читайте також: Кримськотатарська, ромська, урумська: як почуваються в Україні загрожені мови?

Це основне завдання Європейської хартії регіональних і міноритарних мов, яку підписала та ратифікувала Україна, але, на жаль, використали її зовсім із протилежною метою. Відомо, що документ був спекулятивно використаний фактично для збереження панівних позицій російської мови в Україні.

Тоді до списку занесли 14 мов – і мови національних меншин, які не мали бути під захистом хартії. Там мали бути кримськотатарська, гагаузька, караїмська. Водночас туди внесли російську – це абсурд, бо російській мові нічого не загрожує.

У Західній Європі навіть деякі мовознавці не розуміють нашої ситуації. Коли їм говориш, що загрожена державна мова, вони не можуть повірити. Тому що всі країни завжди основну увагу приділяли державній мові, а якраз на мови національних меншин не зважали. Хартія з’явилася вже зараз із розвитком гуманістичних ідей, що загибель кожної мови – велика втрата для всього людства.

Росія, наприклад, не ратифікувала хартію цих регіональних і меншинних мов. При тому, що в неї набагато більше мов національних меншин, ніж в Україні. А від України вона завжди дуже вимагала, в Європі вчені нам казали, що саме на Україну був величезний тиск, щоб вона ратифікувала цю хартію. Зрозуміло, що це було заплановано вже давно і саме проросійськими силами.

Євген Павлюковський: Десять мов зазначені як зниклі або під загрозою зникнення – що такий висновок несе в подальшому Україні? Буде якесь рішення, Україну можуть зобов’язати якось підтримувати ці мови?

Лариса Масенко: Щоб говорити точніше, мені треба було б знати, звідки з’явилось аж десять загрожених мов. Весь час йшлося про меншу кількість. Наприклад, мова кримчацька взагалі під питанням. Між вченими йдуть суперечки: це окрема мова чи діалект кримськотатарської, просто цей етнос прийняв іншу релігію і цим відрізняється від кримських татар.

Ще після ратифікації хартії ми вже були зобов’язані підтримувати, відроджувати ці мови, яким загрожує зникнення. Річ у тім, що це потребує дуже великих фінансів.

Одна річ, коли вкладають у порятунок у Німеччині, там дві слов’янські мови – нижньолужицька і верхньолужицька. Вони вже на межі зникнення. Одна мова взагалі, здається, майже загинула. Там держава виділяє великі кошти – на підручники та різні заходи для підтримки цих мов. Хоча була стаття мовознавця Юліане Бестерс-Дільґер, яка розглядала, чи допомагають державні заходи відродити ці мови. І вона досить скептично оцінює це, вважає, що мові, яка на межі зникнення, нічого не допоможе. Коли самі носії мови відмовляються нею говорити, мова гине, відродити її майже неможливо.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.