«Навісні пісні»: Артем Полежака презентує нову книжку на Громадському радіо

Анастасія Багаліка: Про що ваша нова книжка?

Артем Полежака: Книжка знову ж таки про жизнь. Перша моя збірка називалася «Стіхи о жизні» і мала білу обкладинку. Другу логічно було б зробити в чорній обкладинці і назвати «Стіхи о смерті». Але ми намагалися забрати з нової книжки весь мрачняк. Весь не вдалося, але принаймні назвали її більш оптимістично – «Навісні пісні».

Анастастасія Багаліка: Що означає ця назва?

Артем Полежака: Щоб Полежака асоціювався з весною. Робоча назва була «Навісні пісні на весні». Але вирішили не ламати язика.

Анастастасія Багаліка: Що відрізняє цю збірку від попередньої?

Артем Полежака: Вирізняють її нові вірші, ще більш геніальні, ніж попередні. Книжка 18+, майте на увазі. Тут є ще трохи моїх оповідань. Ми ростемо, розвиваємося. Вірші ж веселі, сумні, трагікомічні.

Ось тобі раз – Донбас.

Ось тобі на – Війна.

Ось тобі штик- Ніж.

Ось окупант – Ріж.

Ось тобі брат – Кат.

Ось контрабас – Відкат.

Вдома сусіди – Хами,

Видали б з потрохами.

Де в головах – Ад,

Там випада град.

Бах – І даху нема.

Добре, що не зима.

Що у вас там? Тіло.

Вчора знов прилетіло.

Ось тобі степ

Бай степ.

Суки, порвали ЛЕП.

Бачиш, яка красота?

Тра-та-та-та-та-та!..

Анастасія Багаліка: Як реагують на ваші вірші ті, хто їх чують вперше?

Артем Полежака: Людина, яка вперше побачила Полежаку, проходить декілька стадій сприйняття Полежаки. Зачарування, любов, обожнювання і поклоніння.

Тур-презентація зібрки триватиме три місяці. Спочатку ми проїдемо усі, які є в Україні, книгарні «Є». Потім поїдемо по інших містах. Обов’язково поїдемо на Луганщину, Донеччину.

Починаємо 16 березня з презентації в Івано-Франківську.

Повну версію розмови слухайте у доданому звукову файлі.