Громадське радіо
Лариса Денисенко: Вітаю вас з першим вересня. Це свято стосується кожного, оскільки всі ми колись були учнями, а сьогодні учнями є наші діти. Надійшла свіжа інформація про наказ стосовно запровадження Державної інформаційної системи освіти. Можете докладніше розповісти нашим слухачам?
Павло Хобзей: Щоб приймати рішення треба мати статистичні данні. А ми ними не володіємо у повному обсязі. Наприклад міністерство має данні, які стосуються областей, але ми маємо знати також все на рівні району, конкретної школи і конкретного класу. Знати ми це повинні для розподілу освітніх субвенцій у адміністративно-територіальні одиниці. Це завдання нам передало міністерство фінансів. І ми працюємо над тим, щоб воно відбулося.
Є паперові данні, які акумулюють школи. Це те, що стосується кількості учнів, класів і таке інше. Є данні, які стосуються вчителів. А програма, яку створили наші колеги з Інституту освітньої аналітики дає можливість, заповнивши дві форми, одним кліком надавати всі статистичні данні. Це спростить справу.
Лариса Денисенко: Ця інформація буде в загальному доступі?
Павло Хобзей: Вона не буде в загальному доступі. В загальному доступі є данні ЗНО. Цього року, як ви знаєте, виставили данні ЗНО, сховавши імена і прізвища учнів.
Лариса Денисенко: З якими нововведеннями стикнуться вчителі і учні в цьому році?
Павло Хобзей: Концепцію реформи середньої школи пані Лілія Гриневич оприлюднила на серпневій конференції. З нею також можна ознайомитися на сайті МОН. Це більше політичний документ, там описана візія школи, яка закладена в проекті Закону про освіту. Сподіваємося, що суспільство здійснюватиме тиск на парламент для того, щоб цей закон був прийнятий.
Яка є колізія з законом про освіту? Нововведення, які є в проекті закону стосуються фінансових зобов’язань держави, 12 років навчання, гідної оплати вчителям. Мова йде про те, щоби працівники освіти були підняті вгору на два розряди у тарифній сітці, згідно якої держава здійснює оплату праці. Бо зараз директор школи отримує стільки, скільки асистент на кафедрі в університеті, що є не зовсім справедливо з огляду на відповідальність, яку він несе.
Так от у проекті закону всі приділяють увагу 12 рокам навчання. Суспільство не вірить, що школа, яку ми декларуємо, буде інакшою. В 2000 році вже намагалися змінити школу, а все лишилося як було. Як була школа авторитарною, так і лишилася. І український громадянин думає, навіщо продовжувати ще на один рік те, що не є добрим. Але в цій концепції описана лише візія, а той шлях, яким досягти цієї нової школи, він не описаний.
Лариса Денисенко: З документів, які є на сайті МОН, випливає, що міністерство рекомендує змінити авторитарний підхід до учня на творчий. Але багато що залишає на розсуд вчителя. Але як люди, яких вчили вчити за методичками, зможуть це зробити?
Павло Хобзей: Це є добре питання. І МОН усвідомлює цей ризик. Зміни в початковій школі були запровадженні тому, що ми хочемо змінити цілі навчання. Ми даємо свободу вчителю. Але чи готовий він брати цю свободу. Вчитель звик діяти згідно інструкцій. Потім підручники залишилися ті самі і він, беручи до рук підручник, може вчити так, як він звик. Змінивши систему оцінювання 1-го і 2-го класу ми хочемо, щоби гідність дитини була поцінована. Щоб діти не повторювали відповідь, яку дає вчитель, а заходили свою. Будуть помилки. Але важливо ставлення до помилок, як до точки зростання.
Ми рекомендуємо педагогічним радам не оцінювати також і в другому класі. Оскільки дуже важливо протягом перших років сформувати інтерес до навчання. Вчитель не повинен весь час стояти біля дошки, а діти завмирати і дивитися на нього. Це повинна бути робота в групах і формування цікавості до навчання.