Неофіційна мода чесно розповідає історію країни, ментальних зсувів та переселень людей — дослідниця моди

Зоя Звиняцьківська: Цей проєкт, що створюється за підтримки Українського культурного фонду, — крок для написання дослідження української моди XX сторіччя. Говорити про fashion, не торкаючись теми неофіційної моди звичайних людей, неможливо.

• У тоталітарних або колоніальних країнах, офіційна мода обслуговує інтереси ідеології або метрополії.

У країнах Східної Європи, які не є виробниками моди у світовому масштабі, офіційна мода може перериватися війнами, катаклізмами, революціями. На цей час не працюють професійні дизайнери, будинки моди. Це природно. Але на територіях живуть люди й вони якось вдягаються.

• Поняття західної історії моди, street fashion, не до кінця передає зміст того, чим є мода людей у нашій ситуації.

Неофіційна мода розповідає історію ментальних зсувів, які тут відбувалися, переселень людей. Вона добре, чесно розказує історію нашої країни.

Світлини для проєкту мають бути авторськими. У фото має бути власник і ми маємо знати, хто зображений на ньому, коли, за яких обставин, щось про одяг, в який вбрана людина. Всі світлини, після укладення угод, будуть доступні для вільного перегляду у цифровому архіві на сторінці Центру міської історії, партнера проєкту. У них є медіаархів. Вони працюють з тими артефактами, якими музеї не займаються.

• Ми шукаємо світлини від початку XX сторіччя до 2000 року. Ідея проєкту полягає в його інтерактивності.

Я дивуюсь кожного дня, коли отримую нові світлини. Кожна людина може надіслати фото зі своїх сімейних збірок, де добре видно одяг, на пошту проєкту [email protected], або до проєкту Родинний альбом у Facebook.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS