Один день за конституцією Орлика ліквідував би політичні інтриги, — історик

Також історик показує, як Україна століттями формувала підґрунтя для власної Конституції.

Василь Шандро: Сьогодні завершився «Анна-фест».

Олександр Алфьоров: Завершився театральний сезон виставою «Ярослав Мудрий». Виступав міністр культури і зауважив, що Ярослав Мудрий — автор одного з перших конституційних договорів в Україні — «Руська правда».

І справді, історія українського конституціоналізму нараховує далеко не 20 років, а це величезне підґрунтя своїх законів.

У рамках «Анна-фесту» була представлена печатка із приватної колекції Олексія Шереметьєва, на якій є єдине портретне зображення Ярослава Мудрого. Усі постаменти, пам’ятники, які ми маємо — це вигадка художника чи ілюзія колишнього міністра Табачника, який був бородатим і всім історичним постатям повдягав бороди.

Це потрапило у підручники, на ікони і на гроші, і в нас усі князі бородаті.

Нашій Конституції передувала робота інтелектуалів, які намагалися з природного закону зробити писане право, і найоб’єктивніше це вдалося Пилипу Орлику, який затвердив «Договори та постанови» руською мовою і перекладено для Карла ХІІ, який був гарантом цього документу.

Тривалий час вважалося, що цей документ є лише латиною. Кирилична копія була опублікована двічі в Російській імперії на початку ХІХ ст. Зараз існує кілька копій, в тому числі копія, що знаходиться у Швеції, яку зберігають як зіницю ока як спадок світової юридичної думки, і дві копії зберігаються у російському державному архіві.

Лінощі наших істориків іноді зашкалюють. Це параноїдальні речі, коли говорять, що все знищено.

Василь Шандро: Як вдалося віднайти ці документи?

Олександр Алфьоров: Я отримав канадський грант на дослідження реєстру Богдана Хмельницького, який знаходиться у Москві. І при підготовці я подивився в українських архівах копії описів російських архівів. І там було написано: «Договор запорожцев с Карлом ХІІ».

Я поїхав у Москву і привіз цей акт сюди. Були пригоди на кордоні. Мене серед ночі хотіли зняти з поїзда, хоча у мене були документи на перевезення. І тут чую — правоохоронцю по рації кажуть, що в сусідньому вагоні знайшли наркотики. І він каже: пощастило тобі.

Це був 2008 рік. Коли я приїхав, мені сказали, що цю конституцію вже привезли раніше. Треба було публікувати, а грошей не було. І відразу дві партії запропонували допомогу. Я відмовився.

Потім була пропозиція друкувати у шкіряній палітурці й продавати їх щось по 2 тис. грн. Потім видавництво «Темпора» запропонувало і зробило досить гарно. Це був 2010 рік.

Василь Шандро: Чи використовувалась ця конституція як фундаментальний документ у подальшому?

Олександр Алфьоров: Конституція Пилипа Орлика хоч і була підписана на території сучасної Молдови, де зібралися рештки козацької і шведської армії. Це договір між гетьманом і старшиною, тобто у нашому розумінні це договір між президентом, парламентом, урядом і ЗСУ.

Якби наша держава один день пожила за цим анахронізмом, ми б очистилися, бо в документі закладалася потужна боротьба з корупцією й інтригантством.

Конституція діяла кілька років, коли Пилип Орлик після Прутського походу Петра І почав відвойовувати землі на Правобережній Україні (Біла Церква, південна Київщина, Черкащина).

Але звідки взялася латиномовна копія у Франції? Гетьман сидів практично весь час під турецьким патронатом, мандруючи Європою, проте його син Григір Орлик, який зробив блискучу кар’єру, відвіз цю конституцію у Францію.

Василь Шандро: Ми перебільшуємо, коли кажемо, що це одна з перших європейських конституцій?

Олександр Алфьоров: Конституціями слід вважати те, що ми маємо сьогодні, а конституція Пилипа Орлика — це конституційний акт, але один із найвизначніших у європейській правничій думці.

Довго говорили про те, що ця конституція фантом.

Я у свій час повірив людям, які казали, що це вигадка, тому що історикам ідеологічно прокачували мізки.

Василь Шандро: Ваша робота знайшла відгук у тих колах, яким би це мало бути цікаво принаймні з історичної точки зору — суддів, законодавців?

Олександр Алфьоров: Я знаю тільки одного суддю, який зі мною зв’язався і попросив цю конституцію.

І наостанок — дума, текст і музика якої написані Іваном Мазепою.