Один із найстаріших київських стадіонів «Старт» забудують

На ситуацію, що склалася довкола стадіону, реагують народний депутат Ігор Луценко, культуролог Владислава Осьмак та Анна Сарапіон і Олег Шеленко, громадські активісти

Василь Шандро: Суд дозволив забудові стадіону «Старт». Що власне трапилось за ці кілька днів?

Олег Шеленко: Ми збентежені та роздратовані, тому що для нас усіх неочікувано суд виніс такий вирок. Ми чекали, що будуть судові позови. Незважаючи на завантаженість судів, які не можуть роками розглядати кримінальні справи, суд швиденько прийняв рішення.

Андрій Куликов: А що зараз на стадіоні «Старт»?

Олег Шеленко:  Зараз на стадіоні стадіон. Після 2013 року рішенням Київської міської ради договір аренди було розірвано з фірмою Golden House. Частина приміщень залишилось у власності компанії, а є ще сам стадіон і парк.

Андрій Куликов: А чим ще відомий стадіон?

Анна Сарапіон: Там відбувся так званий «матч смерті».

Олег Шеленко: Там поряд знаходився концтабір. Крім того, це один з найперших стадіонів, який був у Києві.

Василь Шандро: Що на стадіоні «Старт» відбувалося останні 2 роки?

Анна Сарапіон: Була і є ініціатива. Ми почали із суботників. Організовували і кіно, і дитячі свята, і благодійні акції. До нас почало долучатися багато людей. Зараз, коли  опублікували це рішення, люди просто обурилися. Вже оприлюднений проект, де прописано,що повинно бути на місці стадіону.

Василь Шандро: Чи є сенс громадським активістам звертатися до народних депутатів, до депутатів міської ради з цими проблемами? Які механізми вирішення цієї проблеми?

Ігор Луценко: На сьогодні стадіон «Старт» ризикує повторити долю київського велотреку. Щоб врятувати стадіон в даному випадку залишився лише судовий шлях сьогодні. Найпоширеніша практика, яка у нас є — договорняковий злив подібних судових розбірок. Подається позов, наприклад, на Київраду, приходить недосвічений юрист і справа програється.

Щоб цього не відбувалося потрібно консультуватися з громадськістю. Громадськість може знайти і юриста. Цього не було зроблено.

Владислава Осьмак: Кожною такою ситуацією варто було б дуже голосно користуватися, для того, щоб наголошувати на системних проблемах. За великим рахунком, подібний розвиток подій був цілком передбачуваний. У нас багато випадків експропріації тих закладів і інституцій, які мали б слугувати суспільному благу, відбувається рух у традиційному напрямку, який склався роками. Є певний тунельний погляд на інвестиції з боку інвесторів, які не уявляють, як ще можна інвестувати кошти. Відбувається гострий конфлікт між спільним благом та приватною ініціативою.

Те, в який спосіб ухвалюються судові рішення, теж проблема.

Андрій Куликов: Надія є щось змінити? І що зробити, щоб надії побільшало?

Владислава Осьмак: Я можу посилатися на свій досвід участі в роботі конкурсу «Територія гідності». Це був позитивний приклад подолання прірви між чиновником і громадою, коли Департамент містобудування запросив людей до відкритої розмови про те, що має відбутися з Хрещатиком, Майданом. Я думаю, що це єдиний можливий шлях.

Коли починаєш цей процес, треба розуміти, що, можливо, це процес тривалістю у життя. Це стає безкоштовною додатковою роботою. Треба добре зважити на власні сили, перш ніж включатися.

Ігор Луценко: Я прихильник чисто політичних інструментів. Треба обирати таких політиків, щоб вони голосували так, як нам потрібно.

Владислава Осьмак: Те,як нам потрібно голосувати теж потрібно з’ясувати. Для цього потрібен відкритий публічний діалог.

Василь Шандро: Що можуть зробити люди? Ви будете робити пікети?

Олег Шеленко: Ми будемо використовувати всі інструменти, які можна і які не можна, для того, щоб відстояти стадіон «Старт».

Анна Сарапіон: Завтра о 12.00 на «Старті» в екстреному режимі будуть збори і обіцяють приїхати чиновники Київради. 14 вересня ми маємо подати апеляцію. Чи будуть її подавати, чи зроблять її правильно, чи заплатять судовий збір? Я сподіваюсь, що ми отримаємо відповідь на ці запитання. А якщо ні, то з плакатами відстоюватимемо «Старт».

Ігор Луценко: Чим більше шуму, тим краще.