Поразки та перемоги незалежної України: коментар Михайла Басараба

У студії напередодні 27-ї річниці незалежності України побував політолог Михайло Басараб.

Дмитро Тузов: 27 років у новій добі – це не так мало, наша країна вже доросла. Які ж активи й пасиви?

Михайло Басараб: Я вважаю, зачин всім проблемним питанням, які ми сьогодні маємо та обговорюємо, було покладено на зорі української незалежності. Відповідальність рівною мірою можна покласти й на українське суспільство, яке на хвилі ейфорії не дотисло ситуацію, й на тій націонал-демократичній меншості в парламенті, на боці якої тоді була ініціатива, а ми пам’ятаємо, що радянські комуністичні недобитки в ВР, їхні послідовники були деморалізовані, ситуація була невизначена. Пасіонарна частина суспільства була на боці меншості, ця меншість задавала темп у найважливіших питаннях і навіть впливала на ухвалення рішень ВР.

Тоді був той зламний момент, коли Україна стояла перед вибором: чи вона піде тим шляхом, яким пішла (наслідки ми знаємо), або вона піде тим шляхом, яким пішли Балтійські держави, наші сусіди, які є членами ЄС і НАТО.

Не дотиснутою ситуацією я вважаю перемогу на президентських виборах Кравчука. Нам сьогодні легко говорити про те, як мало б бути, але, очевидно, тоді не варто було миритися з таким результатом.

Підтримка Кравчука  – це помилка тих українців, які проголосували за незалежність, але обрали президентом незалежної країни колишнього комуністичного боса

Дмитро Тузов: Люди погодились залишитися в минулому – це результат компромісу?

Михайло Басараб: Так, це така типова ситуація, яку зустрічаємо сьогодні. Ми дуже часто дивуємося: з одного боку, хочемо жити, як у Європі, з іншого боку, хочемо жити в суспільстві суцільного популізму й демагогії. З одного боку, хочемо бути відповідальними європейськими громадянами й членами ЄС і НАТО, з іншого боку, хочемо, щоб держава опікувалася всім нашим життям. Бажано, щоб ніхто не працював, – але всі заробляли дуже багато грошей.

Сергій Стуканов: Ще один компроміс, до якого вдалася українська влада на зорі незалежності, – відмова від ядерної зброї. Кучма назвав це однією з трьох помилок, яких припустилися українські державники (ще дві помилки, які він називає, – втрата історичного шансу після Помаранчевої революції, прихід до влади Януковича). Пам’ятаємо ту ситуацію – чи була можливість не поступатися та залишити ядерну зброю?

Михайло Басараб: Зверніть увагу, що основними прорахунками Кучма назвав те, що стосувалося періоду президентства його попередника та наступників.

Що стосується відмови від ядерних озброєнь, я неодноразово мав розмови на цю тему з учасником процесу, професором Василенком, який був у переговорній групі, володіє повною інформацією про ту ситуацію. Він переконує, що розмови про те, що тоді можна було вчинити якось інакше, абсолютно безпідставні – в тій ситуації інакше Україна вчинити не могла. Був суцільний тиск із боку провідних держав Заходу на молоду та незрілу країну, в якій ще не був сформований політичний клас, яка ледь зводилася на ноги.

Сергій Стуканов: Петро Порошенко попросив вибачення за те, що в 2014 році пообіцяв завершити АТО впродовж годин, як він тоді казав. Вчора в Дніпрі попросив пробачення за те, що дав українцям завищені очікування, фактично сказав, що потрібно було від початку налаштовувати українців на тривалу та виснажливу боротьбу.

Михайло Басараб: Згадайте, коли він виголошував цю заяву, був доволі переконливий і впевнений у тому, що він говорить. Я думаю, ця заява Порошенка була пов’язана з певними гарантіями, які йому хтось дав чи привіз від Путіна з Кремля. Можливо, це було до перемоги в президентській кампанії, можливо, одразу з перемогою.

Я не виключаю, що ці гарантії з Москви міг привезти сам Медведчук, далі він був делегований до Мінської групи – це стало поштовхом до реінкарнації Медведчука в нових політичних реаліях. Цілком можливо, у Віктора Медведчука, який щось обіцяв Петру Порошенку, є записи певних розмов, можливо, документи, які можуть слугувати певним компроматом. Бо як тоді інакше пояснити ставлення президента до Медведчука й те, що він мириться з існуванням Медведчука в нових політичних реаліях?

Сергій Стуканов: Тепер хотілось би поговорити й про здобутки незалежної України.

Михайло Басараб: Найбільші здобутки за роки незалежності Україна, очевидно, здобула з початком Революції Гідності. Революція Гідності, збройний опір агресору – це те, чого від нас не чекали. Тут заслуга всієї української нації – від добровольців, волонтерів і влади, яка хоч запізніло, але потім надолужувала ті прогалини, які в нас були.

Другий момент – зона вільної торгівлі з ЄС, Канадою, підготовка таких угод із іншими державами (кажуть, що скоро буде з Ізраїлем).

Далі – безвіз; також відмова від купівлі газу в російського Газпрому – це надзвичайно важливе рішення не лише для енергетики, але й для національної безпеки. Ще одне – комплекс рішень, які спрямовані на обов’язкові квоти для української мови в медіапросторі, на підтримку українського кіно, книговидавництва та багато інших рішень із цього «кошика». Це дуже важливо, бо сектор гуманітарної безпеки є пріоритетним.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.