Гостя ефіру — Лілія Дроздик, представниця кампанії «Чесно. Фільтруй суд».
Наталя Соколенко: До якої думки ви схиляєтесь? Президент підпорядковує собі судову систему, чи починається нова ера в судовій системі?
Лілія Дроздик: Нова судова система у нас, чомусь, починається зі старих суддів, із тих суддів, які прислуговували старій судовій системі. Серед тих 111-ти кандидатів, яких Вища рада правосуддя вчора рекомендувала Президенту призначити новими суддями Верховного Суду, опинилося 25 кандидатів, щодо яких громадськість дала негативні висновки, зокрема, Громадська рада доброчесності, у якій є делегати від нас, постановила у своїх висновках, що ці кандидати не відповідають критеріям доброчесності, не відповідають критеріям професійної етики, зокрема, це люди, які прислуговували колишньому режиму, які виносили рішення проти Євромайдану. Євромайдан вимагав оновлення судової системи, і як результат ми бачимо у майбутньому Верховному Суді суддів, які забороняли мирні зібрання. Це Олександр Золотніков, Ірина Саприкіна та Світлана Пасічник.
Дмитр Тузов: Чому так сталося?
Лілія Дроздик: Мабуть тому, що обирали цих суддів судді, обрані суддями – Вища кваліфікаційна комісія, і Вища рада правосуддя, які в переважній більшості складаються із колишні суддів, обраних суддями.
Дмитро Тузов: Ми не можемо зараз впливати на цю історію?
Лілія Дроздик: Ми добивалися того, щоб з політиків зняти функцію добору суддів, і саме тому зняли цю функцію з Верховної Ради, і з Президента. Відповідно, зараз у Президента залишилася тільки церемоніальна функція, він може тільки підписати той Указ про призначення. Ми зараз не можемо вимагати від Президента його не підписувати, тому що це тиск, і це вимагання порушити Конституцію, Закон, тому що Закон каже, що Президент повинен протягом 30-ти днів підписати Указ.
Наталя Соколенко: На зв’язку з Громадським радіо Володимир Сущенко, член правління громадської організації «Експертний центр з прав людини». Якщо Президент не має іншого варіанту, окрім як підписати ці Укази, а суспільство має обґрунтовані сумніви щодо 25-ти кандидатів, чи буде суспільством визнавати рішення такого Верховного Суду, ваш прогноз?
Володимир Сущенко: Я можу говорити за себе як представника суспільства, за своє оточення, з яким я спілкуюсь. Певні сумніви щодо оновлення суддівського конкурсу в частини суспільства, особливо тієї, яка активно спостерігала за ним, – безумовно, залишаться Говорити про те, що змінена судова система – не варто, як на мене. Змінений, фактично, тільки вищий орган судової влади, тобто Верховний Суд. Інша частина залишилась такою, як є. Оцінювати цей новий суд і нових суддів можна буде лише через один, а то й три роки, тобто тоді, коли з’являться їх рішення.
Дмитро Тузов: А за цими рішеннями, які ці судді уже виносили, не можна робити таку оцінку?
Володимир Сущенко: Можна і треба було робити. Я про це публічно висловлюють протягом року. Я думаю, що і ВККС і ВРП не виконали до кінця, в повній мірі, задекларовану мету і завдання цієї судової реформи. Тут досить багато проблем, пов’язаних, в тому числі, із законодавчою базою, в якій дуже багато речей були нечітко прописані, зокрема, проблеми доброчесності, професійної етики були введені, але абсолютно не визначені, і це створило певні труднощі у роботі Громадської ради доброчесності, в тому числі.
Наталя Соколенко: Казус із двома суддями – Слиньком і Наставним, які виносили рішення про ув’язнення Юрія Луценка, який знаходився в часи Януковича в політичній опозиції. Тоді це рішення в Україні і за її межами міжнародні впливові організації називали політично упередженим. Мабуть, це допомогло йому погасити судимість, і тепер він може займати свою посаду Генпрокурора. Тепер виходить так, що рішенням ВККС і ВРП, а також Указом Президента, в майбутньому, це тавро з них знімається? Як тепер бути Юрію Луценку? Він не може більше бути Генпрокурором, бо якщо рішення суддів були наскільки нормальними, що вони потрапили до Верховного Суду, значить рішення щодо нього не було політично упередженим?
Володимир Сущенко: Це наші емоції. Коментувати складно. Для мене принциповою є сама поведінка цих судів. На мій погляд, будь-який суддя, рішення якого було визнано міжнародними судовими інстанціями, суспільством як таке, що не несло в собі справедливості – просто не повинен був іти на цей конкурс. Це честь і гідність людини. Щодо правових наслідків – їх не буде. Те, що відбулося з Луценком – уже в минулому. Я не бачу тут правових наслідків.
Наталя Соколенко: У нас є слухач. У вас питання, чи, можливо, репліка?
У мене репліка. Яка влада – такий і суд під себе робить. Порошенко всі структури під себе підстроює, до виборів готується. Суди готуються до виборів, щоб усе було на користь Порошенка.
Наталя Соколенко: У вас є ідеї, що з цим робити?
Потрібно було зібрати досвід європейських країн, наприклад, Німеччини.
Лілія Дроздик: Продовжуючи про досвід Німеччини – у нас все навпаки, на жаль. Тому що ті кандидати, які були відсіяні під час цього конкурсу до Верховного Суду, які отримали негативні висновки Громадської ради доброчесності, можуть брати участь у наступному доборі, а Законом передбачено 200 суддів у Верховному Суді, зараз було оголошено конкурс на 120, Вища рада правосуддя рекомендувала 111, тобто на паузі ще сім. Вища рада правосуддя не спромоглася прийняти рішення щодо семи кандидатів, чотири з яких отримали негативні висновки ГРД, але серед них опинилися й позитивні учасники конкурсу, наприклад, суддя Мацедонська, яка під час Революції Гідності визнала заборону мирних зібрань порушенням закону.
Дмитро Тузов: До чого тут Президент Порошенко, якщо Вища рада правосуддя брала участь в конкурсі, Громадська рада доброчесності намагалась впливати на цей процес. Як Президент бере під свій контроль судову гілку влади?
Лілія Дроздик: Дуже вигідна у Президента зараз позиція, з точки зору Закону, тому що у нього дійсно церемоніальна функція, він тільки підписує Указ, Закон зобов’язує його це зробити потягом 30-ти днів. Він може відкласти його, і зробити вигляд, що не бачить, але відмовитися підписувати те, що рекомендували органи, які передбачені Законом, він не може.
Наталя Соколенко: Пане Володимире, яка роль Президента, і чи може він справді не підписувати Указ?
Володимир Сущенко: Я думаю, що може, може як людина, і як Президент. Не забувайте, що Президент України є гарантом Конституції, хоча ці механізми гарантування – досить розмиті, і не виписані. Але якщо Президент і його Адміністрація змогла б знайти і виявити оці порушення, то тоді б у нього з’явилося право не підписувати. Чи буде цим займатися Президент і Адміністрація Президента, яка була долучена так чи інакше до написання, підготовки Закону Про судоустрій і статус суддів, і взагалі до цих всіх процедур? Він може вийти і звернутись до народу. Але він вже давно оголосив, що конкурс відбувся, і він найкращий, найпрозоріший в світі.
Наталя Соколенко: У нас є слухачка.
Лариса з Харківщини: Кожній нормальній людині зрозуміло, що Порошенко зберігає стару систему Януковича. Нічого не змінилось, мафія не змінилась, помінялись прізвища: там Янукович, тут Порошенко. НАЗК очолює його ставленик, усі ці псевдоконкурси…Порошенко підім’яв Україну під себе і все, хоча він клявся, що не допустить узурпації влади.
Дмитро Тузов: Ну не може одна людина під себе підім’яти всю країну, тим більше таку неспокійну, яка періодично виходить на Майдан і виносить Президента разом із кріслом, якщо ми згадаємо долю Януковича.
Наталя Соколенко: Давайте приймемо ще один дзвінок.
Вітання від українських патріотів! Треба було на українських ЗМІ подавати суспільству списки, щоб кожен громадянин знав як вони судили, і щоб люди давали свою оцінку.
Наталя Соколенко: У нас ще один дзвінок.
Ви прекрасно розумієте, що виконавча, законодавча і судова гілки повністю узурповані Порошенком. Він перебрав на себе не конституційні повноваження. Нас чекає диктатура.
Дмитро Тузов: Усі дзвонять і скаржаться на Президента. Але ж формально у цій процедурі він не був присутній.
Лілія Дроздик: Порошенко дійсно у дуже вигідному становищі. Юридично він недотичний до процесу добору. Але давайте не будемо забувати про те, що це його судова реформа. Він її ініціював, і несе політичну відповідальність за цю реформу, і він несе політичну відповідальність за її результат. Для чого йому узурпувати? Верховний Суд буде складатися з чотирьох умовних палат, касаційних судів. Давайте не будемо забувати, що у касаційній кримінальній палаті будуть розглядатися у фінальній інстанції антикорупційні справи. Тобто якщо під контролем буде хоча б ця частина Верховного Суду – ми можемо попрощатися з боротьбою з корупцією в країні.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.