Про антинацистський опір УПА — історик Ігор Бігун

Про це досі мало говорять, хоча саме антинацистська діяльність УПА є найяскравішим фактом на захист іміджу упівців перед звинуваченнями у співпраці з Німеччиною.

Ігор Бігун — історик, співробітник центру досліджень Визвольного руху, з яким будемо говорити про нове для України свято Дня пам’яті та примирення, що стало приводом для остаточного примирення воїнів УПА і бійців Червоної Армії, які, завдяки радянської пропаганді, були колись непримиренними ворогами

Василь Шандро: Наскільки вдалим є законопроект встановлення 8 травня Днем пам’яті та примирення, і наскільки себе виправдала саме така форма відзначення цього дня?

Ігор Бігун: Я знаю, як зароджувалась ініціатива створення цього свята. Ще минулого року була акція  «Перша хвилина миру», на яку зібралося тоді кілька десятків людей. В цьому році це свято мало цілеспрямовану державну підтримку, були відповідні ініціативи як з боку президента, так  і з боку Інституту Національної пам’яті. Отже, збільшився масштаб заходу, що дало змогу прищепити нову традицію в суспільстві. І концерт 8 травня, на якому були присутні, зокрема, президент та прем’єр-міністр, відбувся за участі як ветеранів Червоної Армії, так і ветеранів УПА. Які, до речі, потисли один одному руки, що в умовах війни з Росією було дуже символічно. Окремо можна сказати про особливих персонажів цього свята, таких як Іван Залужний, 97-річний ветеран, полковник Червоної Армії, який втратив свого онука в війні на сході України. І з іншого боку — сотенний Української Повстанської Армії Мирослав Синчич, один із відомих повстанських командирів, який згодом понад 30 років провів у радянських таборах. Вони офіційно заявили про примирення заради єдності країни та заради перемоги в цій війні.

Анастасія Багаліка: Невже вони були такими непримиренними ворогами після проголошення незалежності?

Ігор Бігун: Серед ветеранів, які провели війну як солдати, як молодші командири, що сприймали війну як патріотичний обов’язок, не було особливої ворожнечі, для них не було ідеологічних мотивів для непримирення. Якщо говорити про професійних військових, які були, зазвичай, членами комуністичної партії, то для них Велика Вітчизняна війна сприймається більше як ідеологічний конструкт, а ніж просто війна проти іноземного агресора. Відповідно, вони й спекулювали темою «бандерівщини» тощо. Також варто брати до уваги те, що  інформація , яка подавалась до 1991 року — це пропагандистська інформація, яка була направлена проти визвольного руху, і, зрозуміло, ветерани не могли  мати об’єктивної, незаангажованої думки.

Василь Шандро: Довгий час ми всі жили міфами про те, що бандерівці співпрацювали з фашистами як під час війни, так і після неї.  Які концепції зроблені вами і вашими колегами, аби розвіяти ці міфи? Адже ми знаємо, що відкриваються архіви,та історики наразі працюють над ними.

Ігор Бігун: Оскільки ми науковці, то нашою основною зброєю є цифри і факти, доведені і обґрунтовані. Тому що найкращій засіб подолати міфи та брехню — говорити правду та доводити її. А для того, щоб доводити її до широких кіл, ми вирішили використовувати науково-популярну літературу, тобто яка зрозумілою і доступною мовою розповідає про ті чи інші сюжети з історії України. Вистачає в нас, звичайно, і  наукових монографій, але вони написані сухою, громіздкою мовою, яку не завжди непідготовленому читачеві цікаво читати. Тому, як приклад, ми видали недавно біографії Романа Шухевича та Степана Бандери в популярному форматі.

Василь Шандро: Коли взагалі почав народжуватися цей міф про співпрацю борців УПА з фашистами? Під час війни чи вже після неї?

Ігор Бігун: Цей міф почав творитися ще під час війни, коли радянські війська виганяли нацистів з України і побачили, що тут  почався опір уже самій радянській владі.  Відповідно, виникла необхідність цей опір якимось чином  скомпрометувати.