Рішення «Нафтогазу» подвоїти імпорт газу з РФ є сезонним, — експерти

Про це у студії «Громадської хвилі» розповіла Наталя Слободян, директор департаменту енергетики Міжнародного центру перспективних досліджень. Тому рішення подвоїти експорт газу з Росії і водночас зменшити — зі Словаччини викликане розумінням, що взимку 2015-2016 років можливі провокації. «До того ж, цінова пропозиція росіян привабливіша, ніж Словаччини», — каже Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Наталя Слободян: На теперішній час Росія, яка позиціонує себе як енергетична наддержава, яка прагне диктувати умови на світовому газовому ринку, демонструє незадоволення ціноутворенням, який відбувається, і вона готова моделювати свої правила до нового ціноутворення. Це ми можемо достатньо чітко відзначити з недавнього месседжу, який надіслав своїм виступом пан Міллєр, коли заявив, що Росія до 2019 року має намір припинити транзит газу через Україну.

Тобто це означає, що європейським країнам або потрібно будувати нові канали постачання, або суттєво реформувати свою енергетичну сферу і відмовлятися від газу. Зробити це за такий короткий термін вкрай складно. Тому, готуючись до ймовірних провокацій зі сторони Росії в опалювальний сезон 2015-2016 рр., для того, щоб упередити будь-які кризові ситуації, «Нафтогаз» приймає рішення зробити стратегічне накопичення газу.

До речі, ці дії майже синхронізувалися з діями наших європейських партнерів, тому що транзит в європейських країни наразі так само збільшився. На мій погляд, український монополіст компанія «Нафтогаз» сьогодні діє на упередження.

Андрій Куликов: Чому Україна платить агресору?

Наталя Слободян: Тому що нашого власного видобутку газу не вистачає, і щоб задовольнити потреби наших громадян, ми змушені, власне, купувати газ у Росії.

Андрій Куликов: Але одночасно скорочено на 43% закупівлі газу у Словаччини. Чому?

Наталя Слободян: Я думаю, що тут уряд керується концепцією закупівлі більш дешевого газу. Тому і відбувається вибір сьогодні на користь Росії. Хоча це є доволі негативний знак для наших словацьких партнерів, тому що вони, починаючи з 2010 року суттєво модернізували свою інтерконективну систему таку, що дозволяє реверсувати газ із України і в Україну, тобто працювати на «вхід-вихід». На що витратили приблизно 400 мільйонів євро.

Андрій Куликов: До нас приєднується телефоном Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», і до Михайла зразу запитання щодо стратегії. Чим Україні загрожує чи навпаки вигідно подвоєння імпорту російського газу і скорочення постачань реверсного газу зі Словаччини?

Михайло Гончар: Ця тенденція є сезонною, і пов’язана з тим, що цінові пропозиції з російського боку на поточний період, будуть виглядати дещо переважними. Наразі йде сезон активної закачки газу в газосховища, і, якщо брати до уваги той аспект, що ми платимо агресору, то краще це зробити зараз з тим, щоби бути застрахованими на опалювальний період від «сюрпризів» з російського боку, і саме в той період доцільно буде мінімізувати імпорт газу з Росії.

Алгоритм зрозумілий: по першому кварталу максимізований був імпорт з Європи, в другому, третьому кварталі збільшуються обсяги імпорту з Росії, з тим, щоб в четвертому сезоні, коли буде холодно, і коли ціни можуть дещо зрости, скоротити цей імпорт з боку агресора.

Андрій Куликов: Наталя Слободян в нашій розмові сказала, що самі себе забезпечити газом ми не в змозі на теперішній час, а чи є проекти самозабезпечення газом в Україні на майбутнє?

Михайло Гончар: Зі стратегічної точки зору, в перспективі 20-х років ми маємо вийти на без імпортний варіант газоспоживання, тобто, нам повинно вистачати того, що ми видобуваємо самі. 20 мільярдів кубічних метрів газу це не малий обсяг, додаємо до цього ще газоємність нашого ВВП, яка є надзвичайно високою, то при ефективному підході і наявності відповідної політичної волі, ми можемо забезпечити варіант мінімізації імпорту, щоб згодом відмовитись від нього взагалі.

Андрій Куликов: Чи буде ця політична воля? І який має бути системний підхід до вирішення питання газонезалежності?

Михайло Гончар: Політична воля буде, а що стосується системного підходу, то наразі є дві економічні стратегії, які, вочевидь, потрібно поєднати, і прослідкувати за тим, щоб вони діяли. В зв’зку з цим потрібно зробити кроки, пов’язані із створенням конкурентного середовища на ринку газу, розширенням власного газовидобутку, створенням стимулів для газозаощадження, енергозаощадження, в цілому. Ми побачимо, як можна скоротити споживання газу, як використати можливості по газозаміщенню. Ці всі питання включені, до речі, в нещодавно прийнятий закон про ринок газу.

Андрій Куликов: Михайло Гончар сказав, що, можливо, відбудеться самозабезпечення України газом саме з політичної волі, чи так само вважає пані Наталя?

Наталя Слободян: Я цілком розділяю думку мого колеги нам дійсно потрібна політична воля, а щодо стратегії, про яку говорив пан Михайло, можу зазначити, що вона є доволі амбітна. Тому що на теперішній час ми видобуваємо 20 млрд кубометрів газу, споживаємо 40 млрд, і до 2035 року плануємо видобувати 38 млрд, а споживати, відповідно, менше. Звичайно, прекрасно, що є така стратегія, але мені вона здається трохи віртуальною.

Як би ми ще взяли за приклад механізми контролю за стратегіями, які поширені в Європі, це коли по закінченню року робляться висновки, чи рухаємося вперед, чи стоїмо на місці, чи відстаємо. І ще хотілось би зазначити, що на той Закон «Про ринок природного газу», про який згадав пан Михайло, і фахівці і прості споживачі покладають велику надію, адже, якщо він грамотно втілиться в життя, і буде конкурентний ринок, який ми бачимо сьогодні в Європі, то нам буде абсолютно не цікаво, звідки цей газ береться, і головним буде те, що ціна буде приємна для споживачів.

Як, наприклад, у Чехії, де ринок газу для кінцевого споживача приблизно нагадує той ринок послуг Інтернету, який маємо ми зараз. Тобто, там можна вибрати компанію-постачальника газу на свій розсуд, в залежності від того, які умови постачання вам підходять найкраще. Звичайно, в даному випадку йде мова про повну демонополізацію в цій галузі, і тому в нашій країні, де олігархи мають від газової монополії надприбутки, без політичної волі президента і Уряду, які будуть захищати нас як споживачів, зробити цю газову реформу буде дуже складно.