Саміт НАТО у Варшаві: проблеми та перспективи для України

В студії Громадського радіо Олександр Хара, експерт Майдану Закордонних Справ

Дмитро Тузов: Саміт НАТО. Те, що сталося у Варшаві, як би Ви охарактеризували з точки зору інтересів України? 

Олександр Хара: В цілому саміт можна охарактеризувати позитивно, на скільки це можливо при політичних умовах (перш за все наших відносин з РФ). Можна розділити саміт на декілька ключових блоків:

1. власне для себе та своїх членів;
2. для Росії;
3. для України.

Бажання та страхи, які були у східноєвропейських країн (які вони висловлювали з часів початку агресії проти України) були враховані.

Дмитро Тузов: Яким чином? Країни Балтії та Центральної Європи (Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія) отримали запевнення, що в разі агресивних дій, Північноатлантичний альянс буде їх захищати. Так?

Олександр Хара: Так. По-перше, тут агресивні дії Росії. Що було з Кримом? То було порушення, починаючи зі Статуту ООН – незастосування сили або погрози сили, недоторканність кордонів. Після Другої Світової війни ці принципи дозволяли уникати широкомасштабних конфліктів. Росія порушила ці принципи та вийшла з певних домовленостей – контролю над озброєнням, тим самим збентежила тих, хто мав нещастя бути окупованим Радянським Союзом. Війна йде не просто за територію, щоб укріпити політичний лад. Війна йде між свободою і тиранією, бо фактично Росія звертається до фашизму. В Україні, починаючи з перших майданів 90-х років, Помаранчевої революції та Революції Гідності можна побачити, що нація не бажає жити за такими принципами. Східноєвропейці показали, що вони не хочуть бути під російським впливом і, звичайно, що вони підіймали голоси, щоб їм надали гарантії безпеки та змінили процедури прийняття рішень.

Андрій Гарасим: Я так розумію, було прийнято рішення про розгортання 4-х батальйонів. Що це за батальйони і наскільки вони можуть виступити стримуючим стимулом для Росії?

Олександр Хара: Якщо ми подивимось на кількісний склад збройних сил Естонії і Латвії – це 5,5 тис. бійців і 10,5-11 тис. в Литві. Це маленькі країни. Згідно з дослідженням RAND Corporation, Росія може фактично одним підрозділом за 60 годин окупувати всю Балтію. Звичайно, що це викликає занепокоєння. Загалом планується розмістити близько 4-х тис. військових. На території цих країн будуть розміщені змішані підрозділи (в Латвії будуть канадійці, в Литві – німці тощо). Таким чином вони встановили свій прапор. Якщо буде напад на військових цієї країни, то розпочне працювати механізм «двосторонньої війни». Прапор символічно захищає ці території. Також буде тяжка техніка (в цих країнах її немає).

Дмитро Тузов: Зрозуміло, що на території України немає іноземних військових підрозділів, але нещодавно (перед самітом) в Варшаві відбулися навчання «Швидкий тризуб». Це певний сигнал для Росії?

Олександр Хара: По-перше, іноземні збройні формування є – російські, які знаходяться в Криму та на території окупованого Донбасу. Спільні навчання, безумовно, є сигналом того, що НАТО нам допомагає підвищити боєздатність та налагодити взаємосумісність. На жаль, наш президент не затвердив в законодавстві того, що НАТО є нашою метою і ми хочемо набути членства.

Дмитро Тузов: А це про який документ ідеться? Я думаю, що його повинен був приймати парламент.

Олександр Хара: Так. Але фактично після Революції Гідності були змінені стратегія нацбезпеки (це документ президента) та внутрішні і зовнішні засади політики. Там написано, що Україна намагатиметься досягнути критеріїв членства. А це різні речі. Ці навчання є сигналом до підвищення боєздатності. Важливий елемент: ми можемо бути взаємосумісними і брати участь у військових операціях. Це дуже важлива річ не лише для нас. Ми перша країна на європейському континенті, яка воює війною XIX сторіччя. Спільне навчання – одна з відповідей альянсу на те, що Росія творить на наших кордонах. А ще – це можливість наблизитись до НАТО.

Андрій Гарасим: На саміті було сказано, що «двері НАТО відкриті для всіх». Чи були на саміті сигнали Україні щодо її можливості  членства?

Олександр Хара: Інші країни права вето щодо вступу не мають. Натякається не лише Україна, но і Грузія. Дипломатичний мінус президенту – відсутність заяви засідання «Україна-НАТО», (2008 р.). 

Дмитро Тузов: Ви говорите, що не було задекларовано. Але мені здається, що зараз така обопільна позиція. Багато західних політиків каже, що Україна ще не готова до інтеграції з НАТО. Цілком ймовірно, що це теж певний результат політичних компромісів і переговорів.

Олександр Хара: В 2008 році ми теж були неготові, але це було зафіксовано. Також на цьому саміті відбулися 2 засіданні – «Україна-НАТО» і «Грузія-НАТО». Було зафіксовано, що в Україні відбулися певні реформи, але ми чекаємо на нові плани реформування. Водночас був запис, що НАТО залишається відкритим для всіх. Нам вже було запропоновано вступити, але ми самі розуміємо, що ще не готові. Але ж коли приймали Туреччину, вона теж не була готова.

Дмитро Тузов: Які сигнали отримала Москва на саміті? Прозвучало дуже чітко, що країни НАТО ніколи не визнають анексію Криму (думаю, це болючий удар для Москви). Росіянам фактично запропонували забратись геть з окупованого Криму. Так само до Москви був заклик припинити підтримку і ескалацію конфлікту на Донбасі та повернутись до Мінських угод. Які зміни у стосунках між НАТО і Росією можна очікувати?

Олександр Хара: Не можна сказати, що для Росії цей саміт був надзвичайно поганим. В своєму виступі Дуда сказав, що «Росія не є ворогом і загрозою. Вона є викликом». Це було питання консенсусу в середині НАТО. Всі погодилися, що Росія не є загрозою. З іншого боку, було сказано про те, що є бажання встановити з Росією конструктивний діалог. Негативна справа для Москви полягає в тому, що до їх кордонів буде стягнена техніка.

Дмитро Тузов: Пролунала цікава ініціатива про приєднання України до Вишеградської четвірки (4-ри країни центральної Європи). Наскільки це реально?

Олександр Хара: Чому ні? Це об’єднання є неформальним. Ми можемо шукати способи інтеграції допоки нам недоступні членства з ЄС і НАТО. Я вважаю, що українська дипломатія повинна сконцентруватися на 3-ох речах:

1. тому, що робить нас сильнішими і дає можливість долати агресію;
2. забезпечувати нашу державу ресурсами розвитку;
3. сприяти громадянам і бізнесу.

Чим більше зав’язків ми матимемо з іншими країнами, тим більше інтегрованими ми будемо.

Дмитро Тузов: А це може бути перехідним етапом? Україна зараз не вступає до ЄС та НАТО. Вишеградська четвірка може бути проміжною сходинкою.

Олександр Хара: Вишеградська четвірка може додати нам додаткових інструментів, але їх буде недостатньо.