Серйозної реакції Заходу на російську ППО в Білорусі не буде, — Горбач

Президент Росії Володимир Путін вніс до Державної Думи проект федерального закону, який дозволить РФ використовувати ППО на кордонах Білорусі з ЄС та Україною. Коментують політичний аналітик Інституту Євроатлантичної інтеграції Володимир Горбач та військовий експерт Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

 

Євген Павлюковський: Маємо досить дивний законопроект, направлений президентом Путіним до розгляду в Держдуму Росії. Є велика вірогідність, що його підтримають. Що він може означати для України?

Володимир Горбач: Те, що в Україні і в Європі насторожено ставляться до цього, зрозуміло, оскільки ми живемо в час, коли конфронтація з Росією стає все більшою. Але в даному випадку, на мою думку, сенсації нема. Спільна оборона кордонів була запрограмована ще з 1997 року, коли створювалась так звана спільна держава РФ і Білорусі. Плани на це були. Тут нічого сенсаційного нема.

Але ми очікуємо військові навчання Захід-2017 в Білорусі, тому можемо трактувати це все по-різному. Але за великим рахунком, законопроект про ратифікацію їхнього міждержавного протоколу, запізнився на якийсь час, бо вже система існує.

Система вже функціонує. В даному законопроект, перш за все, вона стосується не всього контролю над кордонами, а повітряного простору над кордонами — спільна система протиповітряної оборони, яка вже є, майже рік функціонує, бо плани виконали раніше, ніж планували. А кінцевий строк їх створення саме серпень 2017, тому зараз бюрократична машина працює і по факту легалізує те, що існує в білорусько-російському відносинах.

Євген Павлюковський: Сам законопроект існує з 3 лютого 2009 року, вказано на сайті Держдуми. В 2016 році він був підписаний у Мінську. Чому саме зараз знадобилося його остаточно легалізувати, якщо система працює?

Володимир Горбач: Тому що від початку планувалося завершити її створення серпнем 2017 року, тому це її юридичне завершення, а по факту вона є.

Сергій Стуканов: Якщо говорити про структуру сил, які будуть забезпечувати протиповітряну оборону на території Білорусі,  там будуть розташовані і військові з РФ. В протоколі від 2 листопада 2016 року йшлося про те, що будуть вноситися зміни, які стосуються організаційно-штабної структури збройних сил РФ і порядку застосування зброї та бойової техніки. Який на даний момент склад російських збройних сил, які будуть здійснювати цю протиповітряну оборону на території Білорусі?

Реагувати на мілітаризацію Білорусі та підконтрольність білоруської території російським військовим Україна може, перекидаючи і розміщаючи свої військові підрозділи на північний напрямок в бік білоруського кордону

Володимир Горбач: По факту йдеться про об’єднання сил і систем протиповітряної оборони Білорусі і РФ. Це означає фактично поглинання або контроль російськими військовими білоруської системи протиповітряної оборони, яка формувалася протягом останніх років шляхом закупок або передачі російської зброї на озброєння білоруській армії і розміщенні на білоруській території.

По суті нема різниці, чи російські це військові і техніка, чи білоруські. Важливо, що керуватися це буде з Москви. Фактично йдеться про інтеграцію білоруської та російської армій і підпорядкування білоруської російській, а не навпаки. Хоча формально це може паритетно виглядати, але всі прекрасно розуміємо, що баланс неспівмірний.

В даному випадку йдеться про те, що росіяни будуть використовувати білоруську територію та білоруську армію в своїх стратегічних цілях.

Сергій Стуканов: Цікаво дізнатися ставлення білоруської влади, зокрема Олександра Лукашенка до таких процесів поглинання білоруської армії.

Володимир Горбач: Лукашенко не є суверенним лідером суверенної держави. По суті це квазі-суверенна республіка Білорусь, яка себе підпорядковує російським інтересам, стратегії, збройним силам та російській економіці. По суті це аналог того, що ми мали в Україні за часів Януковича, коли був президент, а його підлеглі, в тому числі в силових структурах, були або просто російськими громадянами, або зараз там знайшли притулок.

Подібна ситуація зараз відбувається в Білорусі. І те, що Лукашенко намагається опиратися, не йде одразу на повну здачу свого контролю, свідчить про те, що він торгується. В нього невеликий вибір, його режим та економіка залежні від російських ринків, енергоносіїв, ресурсів, і він особисто політично залежний від підтримки Кремля.

Євген Павлюковський: Якою може бути реакція ЄС? Якщо спільне патрулювання повітряного простору почне відбуватися, то російські мілітарні інтереси впритул підходять до кордону з НАТО.

Володимир Горбач: В даному випадку на повітряний простір Білорусі ніхто не претендує і ніхто йому не загрожує. Тому нехай собі його охороняють разом. Не в цьому загроза, загроза в збільшенні концентрації російських військ на території Білорусі. Для цього буде серія навчань у вересні та пізніше.

По суті Росія «грає м’язами» на кордонах з НАТО. Перш за все, це становить певну загрозу країнам Балтії та Польщі, які межують з Білоруссю. Угруповання, яке росіяни створюють, і навчання, які планують проводити, — це наступальне угруповання. Переживати потрібно, протидіяти теж. Єдине, що це компетенція не стільки ЄС, скільки Північноатлантичного Альянсу.

Євген Павлюковський: Коли Радянський Союз почав розміщувати вздовж західного кордону ракети малого радіусу дії, це одразу ж викликало скандал. Були певні ноти протесту від західних кран. Чому зараз цього не може відбутися?

Володимир Горбач: Якщо розмістять щось заборонене угодами, то це відбудеться. Але в даному випадку росіяни маскують свої дії проведенням абсолютно легальних двосторонніх міжнародних навчань (ніби, крім білорусів, і серби якимось чином беруть участь), навіть запрошують якихось спостерігачів.

Є легальна частина роботи, але буде й нелегальна. Її треба фіксувати, а тоді можна якось апелювати. Але напруга міжнародна у відносинах з Росією безпрецедентна за останні 20-30 років. Фактично ми вже в ситуації гонки озброєнь і «гри м’язами».

Сергій Стуканов: Військовий експерт Микола Сунгуровський зараз з нами на телефонному зв’язку. Що після обговорюваного указу Путіна зміниться для України в контексті безпеки?

Микола Сунгуровський: Это изменит уровень риска крайне нежелательного варианта той широкой агрессии, про которую мы все время говорим. Думаю, повышение уровня риска делается Путиным не с прицелом на реальное разворачивание агрессии, а на то, чтобы повысить ставки в переговорах, вынудить Запад и Украину пойти на уступки его требованиям.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.