Щомісяця науковий ступінь отримує 750 осіб, — Світлана Благодєтєлєва-Вовк

Лариса Денисенко: Наскільки академічний плагіат поширений в Україні?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Минулого року ми зрозуміли, що від 15 до 30% дисертацій, які сьогодні захищають, мають ті чи інші ознаки академічної недоброчесності, зокрема плагіату.

Більше від цього потерпають гуманітарні та соціальні науки ― це наслідок радянського періоду, коли заборонявся розвиток науки, а дозволялося лише цитування Маркса і Леніна.

Це є загрозою для міжнародного іміджу наукових досліджень України, і ми маємо ризики, пов’язані з управлінням, тому що мережі недоброчесних науковців є у владних структурах.

Лариса Денисенко: Чи можна порахувати кількість «фейкових» науковців?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Імовірність натрапити на фейк зростає. Протягом місяця у нас захищається близько 750-800 кандидатських і докторських робіт.

Лариса Денисенко: Це досить багато, зважаючи на те, що отримати ступінь не так вже й просто.

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Цей приріст ― як сніжна лавина. Це пов’язано з діяльністю «фабрик дисертацій» та хабів, які спеціалізуються на плагіаті.

Людина не провела дослідження або провела його неякісно, швиденько вийшла на захист. У неї є мета ― зробити кар’єру. Вона робить довкола себе наукову школу ― залучає якнайбільше аспірантів, ставить їм жорсткі терміни, коли вони мають вийти на захист тими ж методами ― за рахунок плагіату.

Євген Павлюковський: Мабуть, тут є і корупційний фактор ― людина, яка сидить у комісії, може відрізнити якісну роботу від плагіату.

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Так, і тут ще грає роль відсутність контролю і покарань.

Відповідальність закріплена у нормативних актах: у випадку виявлення порушень рішення мають скасовуватися, людей мають карати, але ми із практики бачимо, що контрольні функції не спрацьовують, тому що є зацікавлення у конвеєрі.

Євген Павлюковський: Звідки ця зацікавленість? Вишу в цілому, кафедри чи новоствореної установи?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Основним рушієм є конфігурація інститутів. Наприкінці 90-х була прийнята постанова, згідно з якою, акредитацію навчальний заклад отримує лише при певній кількості викладачів з науковими ступенями.

Якщо на кафедрі було 25% викладачів із науковими ступенями, а було потрібно 75%, було домальовування. Одна людина могла працювати у десятку навчальних закладів, трудова книжка бродила, так отримувалися акредитації.

Далі запрацював конвеєр, і за 15 років ми отримали ситуацію домінування нечесних науковців.

Євген Павлюковський: Ті, хто отримує дипломи і наукові ступені нечесно, потім займається наукою? Мені здається, що такі люди ідуть працювати у галузі, де потрібен документ для галочки.

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Це має негативний вплив на науку, тому що відбувається процес заміщення і витіснення справжніх науковців. Кількість студентів зменшується, кількість викладачів також, і якщо «плагіатний клан» десь добре засів, люди, які кажуть, що так робити не можна, опиняються на вулиці у пошуках роботи.

Відсутність контролю відбувається в наслідок того, що ти завжди можеш звернутися до чиновника, який у тебе отримав «фейковий» ступінь, і ця людина застрахує тебе на будь-які випадки.

Люди, які займаються подібним у владі, отримують золотий парашут: після закінчення кар’єри вони можуть піти працювати у виш, і не тільки викладачем, а й ректором.

Таких прикладів десятки: кум Ющенка Олександр Черевко став ректором Черкаського національного університету, Квіт прилаштував свого друга Станіслава Ніколаєнка на посаду ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України

Лариса Денисенко: Що можна робити із людьми, якщо експертне середовище виявило плагіат у їхніх роботах?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: На сьогодні це неможливо. Минулий рік ми намагалися притягнути до відповідальності Катерину Кириленко. Для нас це як справа Гонгадзе ― відправна точка, з якої почнеться очищення в науці.

Якщо ми доведемо цю справу до кінця і позбавимо ступеня пані Кириленко, тоді можна казати, що система змінилася.

Катерина Кириленко ― дружина чинного віце-прем’єр-міністра, який курує освіту і науку, а також питання інтелектуальної власності. Він задекларував права своєї дружини на наукові посібники, які на 95% містять плагіат.

Євген Павлюковський: Чи є статистика, яка кількість дипломів та наукових ступенів за рік відкликається через виявлення плагіату?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: У 2014 році наукових ступенів було позбавлено 6 людей. Відповідно до тих цифр, які я назвала, це мізерна кількість.

У студентських дипломах це, як правило, виявляють під час захисту дипломних робіт. Далі все залежить від того, наскільки державна комісія працює у правовому полі. Києво-Могилянська академія судилася із студенткою, яка у роботі просто замінила прізвища, але оскільки її батьки юристи, вони виграли справу.

Лариса Денисенко: Наскільки ефективними є сервіси з антиплагіату?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: Є певні методики перевірки на плагіат. Вони можуть бути на основі програмного забезпечення або без них. Основне ― отримати порівняльну таблицю, у якій вказується сплагіатизований текст і джерела цього тексту з авторами і вихідними даними.

Така таблиця є основною формою доведення факту плагіату.

У нас плутають академічний плагіат із порушенням авторських прав. Авторське право пов’язане із приватним правом, яке захищає інтелектуальну власність автора, а академічний плагіат ― це ширше питання. Випадки академічного плагіату можуть бути пов’язані компілюванням, як у роботі пані Гриневич.

Текст роботи Лілії Гриневич складався із великої кількості вирізаних уривків із робіт різних авторів, і при цьому частина була подана як цитати, а частину вона подала як власну думку.

Коли ми попросили пані Лілію пояснити, що це значить, юридичні експерти почали доводити, що порушення немає.

Сьогодні ми займаємося дослідженням «мережі» Катерини Кириленко, тобто тих людей, які причетні до отримання нею наукового ступеня ― а таких, за нашими розрахунками, 62 особи.