Смерть військового після демобілізації: чи може сім’я отримати державну допомогу?

Василь Шандро: Чи є якісь обмеження на суму допомоги родинам військовослужбовців, чи це завжди 1 млн 200 тис. грн?

Вікторія Лавренюк: Лише 10 травня набрав чинності закон, згідно з яким, ця сума складає 1 млн 200 тис. грн. До того ця сума була 500 неоподаткованих мінімумів ― 750 тис.

Отримати допомогу можуть далеко не всі. Якщо особа помирає в наслідок захворювання, набутого в зоні АТО, після звільнення зі служби, то допомоги від держави сім’я не отримує, як і статусу сім’ї загиблого.

Таких історій з кожним днем все більше. До нас звертається багато сімей загиблих військовослужбовців, таких випадків багато.

Василь Шандро: Що робити у таких випадках?

Вікторія Лавренюк: Найперше потрібно зібрати усі необхідні документи для отримання допомоги. Потім їх потрібно подати до військкомату. Поширеною причиною відмови у прийнятті документів є те, що особа померла після звільнення зі служби ― це вже не відповідальність Міноборони.

Якщо сім’я отримала відмову у військкоматі, вона може подати документи безпосередньо до Міноборони, до обласного військкомату. Рішення по виплаті приймає комісія при Міноборони, але до комісії ці документи не потрапляють, якщо в оформленні відмовляє військкомат.

Щоб іти до суду оскаржувати порушене право, потрібно мати офіційну відмову від Міноборони у виплаті. Щоб отримати відмову, потрібно подати документи, щоб їх прийняли, офіційно розглянули і надали письмову відповідь.

Такі випадки є поширеними. Вже понад 20 позовів по Україні по членах сімей померлих учасників АТО, які не можуть отримати цю виплату. Вже є рішення апеляційного суду, яке зобов’язує Міноборони призначити цю виплату.

У рішенні сказано, що хоча Міноборони і посилається на норму, що людина не була у статусі військовослужбовця, але все ж особа померла через захворювання, набуте в АТО.

Євген Павлюковський: У законі про соціальний захист військовослужбовців ідеться про те, що цей захист має застосовуватися в наслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Чому ця норма не застосовується?

Вікторія Лавренюк: Вона досить неоднозначна. Там вказано про захист, але і про те, що виплату може отримати лише військовослужбовець. Ми зверталися по офіційне трактування норми до Міноборони і отримали відповідь за підписом Полторака, де чітко сказано, що сім’я може отримати виплату, якщо смерть настала під час несення служби у статусі військовослужбовця.

Досить поширені ситуації, коли військовослужбовець захворів, стан здоров’я погіршується з кожним днем, він непридатний до служби ― протягом тижня оформлюють документи на звільнення, відправляють його у госпіталь у статусі ветерана війни. Ще якийсь час особа лікується у госпіталі, помирає, а сім’я не може отримати допомогу.

Євген Павлюковський: Чи є якісь позитивні висновки для родин військовослужбовців по розслідуванню таких справ?

Вікторія Лавренюк: Довести це досить складно ― це закрита бюрократична процедура. Це потребує військового розслідування.

Василь Шандро: До кого можна звертатися і як вирішувати цю проблему?

Вікторія Лавренюк: За захистом прав можна звернутися до держави ­― у центр безоплатної правової допомоги ― чи до нас ― «Юридичної сотні». Також є Українська Гельсінська спілка з прав людини, яка також займається захистом прав учасників АТО і їх родин.

Євген Павлюковський: Скільки часу займає розгляд справи?

Вікторія Лавренюк: Це проблема судової системи в принципі. Судовий процес ― це довга процедура.

Василь Шандро: Чи є лазівки у законі, які дають можливості для спекуляцій?

Вікторія Лавренюк: Отримати довідку про те, що захворювання було набуте в зоні АТО, не так вже й складно, але на сьогодні більш розповсюдженими є випадки, коли сім’ї загиблих залишаються без нічого і не можуть отримати допомогу.