Нам важливо, щоб загиблі не ставали статистикою — співзасновниця платформи Меморіал

Про платформу пам’яті Меморіал

У березні 2022 року стартувала робота платформи пам’яті Меморіал. Команда вирішила розповідати історії загиблих і полеглих українців через війну, говорить співзасновниця проєкту Лєра Лауда.

«Нам важливо, щоб всі ці загиблі не перетворювалися просто на статистику. Тому ми почали писати історії», — зауважує вона.

За майже 3 роки вони написали 9 тисяч історій загиблих військових та цивільних. Це лише перший крок до того, як можна вшановувати й пам’ятати українців, яких забрала війна. Журналісти завдяки Меморіалу роблять більші матеріали для своїх закордонних та українських медіа. Платформа пам’яті Меморіал знімає документальні фільми за окремими історіями, записує та показує відеоспогади на екранах торгівельних центрів тощо.

«Наше завдання надалі — це формувати культуру пам’яті, яка не буде якоюсь разовою дією: зробили, написали, забули. Ми хочемо робити щось стале і тягле в часі, щоб наші діти й внуки мали, що пам’ятати», – каже Лєра Лауда.

Читайте і слухайте також: Україна вже пропонує світу нову мову памʼяті — Дробович з Docudays

Про проєкти у 2024 році

Команда Меморіалу минулого року презентувала три документальних фільми про загиблих. Один з них був про загиблих у Дніпрі, де ракета влучила в будинок на вул. Перемоги, 118. Рідні, котрі втратили своїх близьких, та ті, хто вижили, поділились своїми історіями та спогадами. Цей фільм показали у Дніпрі, а потім в Берліні. Це був важливий досвід проживання та пам’ятання, зазначає співзасновниця платформи пам’яті Меморіал. Також вони зробили великий художньо-ілюстративний репортаж про бойову медикиню Ірину Цибух, яка теж дуже багато робила для того, щоб українці пам’ятали наших полеглих.

За рік команда записала 3 тисячі історій загиблих, які вийшли на платформі. Спільно з ЛУН вони створили мапу, куди наносять вулиці, які перейменували на честь полеглих воїнів. Там є історія кожного загиблого захисника, розповідає Лєра Лауда.

За її словами, одним із найважливіших проєктів того року була національна акція «стіл пам’яті». 29 серпня, до Дня пам’яті полеглих захисників, у 800 закладах України ресторатори резервували й прикрашали столи, щоб згадати загиблих військових, які були важливі для їхньої команди й просто для відвідувачів.

«Ця акція була дуже потужним, єднальним заходом. Ми отримували тисячі повідомлень і дописів від дуже різних людей по всій Україні. І це було дуже емпатично. Це було про турботу, гордість та небайдужість», — каже вона.

Про державну політику памʼяті та військові цвинтарі

Державі потрібно розробити політику пам’яті, вважає співзасновниця платформи Меморіал. Наразі ця політика формується завдяки зусиллям громадських організацій та ініціатив. Водночас цього року Інститут національної пам’яті опублікував 11 принципів меморіалізації та пам’ятання, які мають лежати в основі будь-якої ініціативи, що впроваджується. Йдеться про те, що памʼять — про рівність. Згаданим має бути кожен, незалежно від його соціального статусу чи якоїсь військової посади.

На думку Лєри Лауди, дуже важливо врегулювати питання саме військових кладовищ і військових секторів на звичайних міських кладовищах. Ми маємо зараз проблему, що хтось хоче робити свої окремі пам’ятники, хтось хоче робити з чорного граніту і так далі. Люди не розуміють, у чому цінність та сенс уніфікації військового цвинтаря. Зараз багато фахівців комунікують, що таке кладовище має бути у світлих тонах.

«Цей цвинтар — це не місце, куди ми маємо приходити лише раз на рік і швидко звідти втікати. Це має бути місце, яке сповнене якогось тепла, світлої пам’яті, гордості й вдячності. Це має бути місце, в якому ми хочемо проводити певний час з тими близькими людьми, яких ми втратили, або з незнайомцями, яким ми вдячні», — каже гостя.

Читайте також: Національне військове меморіальне кладовище — це про формування нової культури пам’яті — Максим Зубов

Висновки

Лєра Лауда сформувала головний висновок року у контексті теми меморіалізації:

«Те, що ми зараз робимо, воно не тільки про біль та втрату, але воно і про щось дуже світле і тепле. Звісно, нам страшенно боляче від того, що ми втратили дуже багато чудових людей. Але так само, коли ми про них пишемо, розповідаємо, зберігаємо пам’ять, ми занурюємося в життя кожного. І ми бачимо, наскільки чудовими, сильними, прекрасними були ці люди».

Вона каже, що платформа Меморіал хоче показати життя загиблих поза війною, бо в них було воно чудовим. Це надихає команду на роботу та наповнює певним теплом, бо вони пишуть про життя чудових українців.

Читайте також: Знайдете мотивацію воювати, з’їздивши на кладовище або в Покровськ — військовослужбовець 78 полку ДШВ

Довідково

Нагадаємо, 1 серпня 2024 система Prozorro визначила переможця тендеру на будівництво першої черги Національного військового меморіального кладовища. Ним став консорціум «БІЛДІНГ ЮА», який створили наступного дня після оголошення тендера.

У НВМК пояснили, що консорціум є тимчасовим об’єднанням підприємств, створеним для реалізації конкретного проєкту. Це є розповсюдженою практикою, яка не суперечить законодавству, кажуть в установі.

А 23 липня Міністерство у справах ветеранів України спільно з НВМК презентували зразки намогильних споруд, які можуть бути встановлені на головному військовому меморіалі країни. Було представлено чотири гранітні зразки та один піщаний. 

Головний архітектор НВМК Сергій Дербін висловився, що було б непогано все-таки віддати перевагу граніту, а не пісковику, задля «гарантованої цілісності архітектурного ансамблю».

Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція

Повністю розмову слухайте в доданому файлі