Знайдете мотивацію воювати, з’їздивши на кладовище або в Покровськ — військовослужбовець 78 полку ДШВ

Ситуація на Покровському напрямку

Як розповідає Юрій Ганєєв, на Покровському напрямку його підрозділ був уже двічі. Протягом першої ротації, що тривала три місяці, їм доводилося воювати в селі Нетайлове. Бої на цьому напрямку дуже важкі, каже військовий: росіяни переважають у техніці, в піхоті. Врівноважити їх сили намагаються українські оператори дронів.

За словами Юрія Ганєєва, росіяни продовжують наступальні дії шляхом «м’ясних штурмів», за день може бути три хвилі. Також ворог активно застосовує техніку, яку зараз намагається захищати від ураження БПЛА.

Нещодавно російським військам вдалося захопити Селидове. На думку Юрія Ганєєва, це стало можливим через недостатню підготовку позицій та укріплень у населеному пункті.

«Про це потрібно запитати в командирів, які відповідають за цей напрямок. Військові, які його захищають, роблять усе можливе, щоб ворог не прорвався далі. Нікому не потрібне захоплення Покровська, адже за ним уже Дніпропетровська область».

Читайте також: Курахове під загрозою напівоточення — військовий оглядач

Історія Юрія Ганєєва

Зв’язок Юрія Ганєєва з військом почався ще до повномасштабного вторгнення. Зокрема, в 2019 році неофіційно проходив службу в «Азові». Невдовзі через сімейні обставини повернувся до Києва, а з початком великої війни відновив службу, брав участь у Київській кампанії. Після неї військовим запропонували два варіанти: залишитися вдома або перейти на офіційну службу та вирушити на ротацію на Херсонський напрямок. Юрій Ганєєв обрав друге. Через рік його підрозділ на два місяці повернувся до столиці на доукомплектування та злагодження. Потім їх направили у Вовчанськ, але там військові пробули недовго. На Бахмутському напрямку почалися прориви, тож підрозділ перекинули туди.

«Напевно за час війни Бахмут залишився для мене та мого підрозділу найважчим та найцікавішим етапом. Там ми переважно воювали із «зеками», з якими було доволі легко. Одного разу зіштовхнулися з «вагнерівськими» фахівцями, з якими було помітно важче впоратися.

Хлопці, які були в Бахмуті від самого початку й до кінця, кажуть, що місто можна було ще тривалий час тримати і робити це якісніше. Там були проблеми із спілкуванням між підрозділами. З лівого флангу була одна бригада, з правого — друга, по центру — третя, й між ними комунікація фактично не відбувалася».

Як розповідає Юрій Ганєєв, підрозділ «Hunter Team», до якого він належить, був заснований на Херсонсько-Миколаївському напрямку. Багато військових у ньому — друзі з дитинства, більшість з них із Києва. З іншими бійцями познайомилися вже в батальйоні, хтось із них з Тернополя, хтось з Вінниці.

За словами військового, зараз збори на потреби підрозділу проходять дуже тяжко. На сьогодні вже три місяці триває збір на автомобіль. Вдалося залучити близько 70% суми, але закрити збір поки не вдається, каже Юрій Ганєєв.

Підтримати збір на автівку для підрозділу «Hunter Team» ви можете за цим посиланням.

Номер картки банки
5375 4112 2021 2828

Мотивація воювати

Військовий говорить, що першочерговою мотивацію для нього є захист дому. Особливо гостро це відчував на початку повномасштабного вторгнення, коли окупанти стояли біля рідного для Юрія Ганєєва Києва.

«Думаю для всіх, особливо чоловіків, такої мотивації має бути достатньо. Бояться всі, і військові теж, але часом потрібно контролювати свій страх і йти проти нього.

Можливо, хтось знайде мотивацію, якщо з’їздить на кладовище або в прифронтове місто, наприклад Покровськ. Багато людей зараз у «рожевих окулярах», думають, що війна в одному місці, а вони в іншому».

Юрій Ганєєв розповідає, що з ним часто комунікують хлопці, які бажають долучитися до підрозділу. Зокрема, це студенти, які зараз навчаються на військовій кафедрі.

Що демотивує військових

Юрій Ганєєв розповідає, що зараз людей у його підрозділі найбільше демотивує питання переведення військових з однієї частини до іншої. За його словами, такої проблеми не було за часів Валерія Залужного на посаді головнокомандувача.

«Раніше можна було перевестися доволі просто, зараз це стало значно складніше, фактично неможливо.

Інша проблема — некомпетентне командування та завдання, яке воно дає. Солдатами часто керують люди, які взагалі не знають, що таке війна. Через такі непрофесійні помилки загинуло вже дуже багато хлопців, що я особисто бачив».

Військовий говорить, що мирне життя в тилових містах його не дратує, оскільки за нього сили оборони й воюють. Тим не менш, питання в нього викликає «культ ухилянтів» та показове уникання чоловіками мобілізації.