«Сокіл» як предтеча визвольного руху: як перші українські спортсмени ставали до зброї сто років тому

Більше про це розкаже історик,  доцент, дослідник спортивних рухів України Олексій Лях-Породько.

Євген Павлюковський: Звідки з’явилася так ідея створення такого молодіжного товариства, яке поєднувало фізичне виховання і просвітницьку роботу?

Олексій Лях-Породько: У 1862-му році виникло перше товариство «Сокіл» у Празі. Ідея – певне збереження чехів як народу. В Богемії, як тоді назвали її в Австро-Угорській імперії, зникала чеська мова, підмінювалася чеська історія, в цій країні вже не модно було розмовляти чеською мовою. І щоб зберегти себе в геополітиці, знайшлися люди-патріоти, які здогадалися, що потрібно зупинити такий рух і народність зникне.

Сергій Стуканов: Всі «сокольські» організації працювали ідеологічно? Чи все ж таки деякі приділяли увагу лише спорту?

Олексій Лях-Породько: Так, основна мета цього руху – це консолідація нації. Дійсно, це відбувалося під виглядом спортивної руханкової організації, адже руханка була популярна тоді у Європі. Але тим не менш, це було лише назагал, тому що і українцям, і чехам було заборонено мати якусь свідомість чи політичну еліту, особливо військо чи якісь державницькі ідеї. А такий громадський рух не був заборонений, тому він і виник.

Сергій Стуканов: Як складалися стосунки українських і польських «соколів» на теренах Львівської, Волинської, Тернопільської областей?

Олексій Лях-Породько: Було всього. На початку були певні шляхи, певні зустрічі, де вони спільно проводили заходи, навіть польське гімнастичне товариство «Сокіл» надавало своє приміщення для виступу українських «соколів». Але це були поодинокі випадки, назагал проблема була глобальна між польським та українським народом, яка вилилася у співпрацю наче б то одного напрямку діяльності організацій, але в національному питанні вони були зовсім різні.

Євгеній Павлюковський: Яка була кінцева мета українського «Соколу»?

Олексій Лях-Породько: Кінцева мета – це незалежна Україна. Вся підготовка молоді, просвітницький рух в західній Україні були направлені на незалежність держави.

Євгеній Павлюковський: Коли організація український «Сокіл» почала ставати парамілітарною? Все починалось з руханки, а дійшло до того, що ці люди готові були брати до рук зброю і захищати свою незалежність?

Олексій Лях-Породько: Приблизно десь з 1912-го року вже почалися створюватися стрілецькі дружини в «сокільських» організаціях.

Євгеній Павлюковський: Ми знаємо, що ще за часів Австро-Угорщини у Першу світову війну створювалися стрільці з українських загонів, а з приходом більшовиків у 1939-му році товариство «Сокіл» було заборонено. Що стало з його вихованцями і яка частина з них пішла продовжувати боротьбу в лави українських націоналістів?

Олексій Лях-Породько: Велика частина, тому що за різними підрахунками від 50-ти до 70-ти тисяч було членів організації «Сокіл» у різні роки. І десятки тисяч вихованців, які пройшли вишкіл в товаристві «Сокіл», долучилися до лав українських січових стрільців, до лав української галицької армії, до регулярної армії УНР, а також і до української повстанської армії.

І тут варто сказати, що з приходом комуністичної влади, коли заборонили всі національні організації, «Сокіл» продовжив своє життя в еміграції від Китаю до США.  

Повну версію розмови можна пролухати у доданому звуковому файлі.