«Сотня голодних напівнеживих»: історики знайшли вірші вчителя, який писав про Голодомор

Унікальна знахідка: історики виявили зошити вчителя із записами та поезіями про голод у 1930-1933.

Ведучі

Ірина Славінська

Гостi

Оксана Юркова

«Сотня голодних напівнеживих»: історики знайшли вірші вчителя, який писав про Голодомор
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-hh-20-11-26_yurkova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-hh-20-11-26_yurkova.mp3
«Сотня голодних напівнеживих»: історики знайшли вірші вчителя, який писав про Голодомор
0:00
/
0:00

Гостя — Оксана Юркова, історикиня, дослідниця української історіографії першої половини ХХ століття, кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ.

Оксана Юркова: Оксентія Мусієнка знають літературознавці, він був посмертно прийнятий у Спілку письменників України в середині 80-х років. Вірші його друкувалися і раніше, але друкувалася інтимна лірика і відредаговані радянські вірші. А виявилося, що це дуже глибокий поет, прозаїк.

Оксентій вчителював у 30-х роках. У 39-му році його мобілізували до Червоної Армії, його частина потрапила в країни Балтії.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Він писав про все, що відбувалося навколо нього. У нього є вірші історичної тематики про те, що відбувалося під час української революції на Іванківщині. Про єврейські погроми, які вчиняли військові частини під командуванням отамана Струка. Якщо порівнювати з тими джерелам, які є — це детальний опис, і він, очевидно, є вірогідним. Колгоспи, лікбези, спротив колективізації, голод — все це він розповідав у віршованій формі.

У нашому розпорядженні зараз 4 зошити, очевидно їх було більше. Слово «голод» зустрічається майже 40 разів.

«Це вам не люди — скажені звірі.

З блиском червоним на лобі-зорі.

Ось до людей їх підходить аж два.

Разом запитують: де голова?

Голови схилені мертво, мовчать.

Очі набрякли від плачу в дівчат.

Очі зажурені в старших жінок,

І на вустах хтось повісив замок,

Щоб не казати ні слова про те,

Як їх повстало аж сотня людей.

Сотня голодних, напівнеживих,

під керівництвом голови…»

(уривок з вірша Оксентія Мусієнка, який у прямому ефірі зачитала Оксана Юркова)

  • У Вікіпедії та біографічних довідках про нього сказано, що він загинув у бою під Вязьмой 6 жовтня 1941 року. Однак це теж легенда. Насправді він загинув, ймовірно, десь наприкінці грудня 1941 року в шталазі 352 (шталаг — скорочена назва концентраційних таборів німецького Вермахту для інтернованих військовополонених — ред.) біля села Масюковщина під Мінськом. Він разом з багатьма червоноармійцями потрапив у полон під Вязьмою.

Про те, що він був у полоні, в родині знали і мовчали (бо загинути в бою у Радянський час було почесно, а загинути в полоні — це накладало печатку зрадника, і про це намагалися мовчати). Зберігся його лист із полону, де він просив його врятувати. За ним їздила його сестра разом із односельцями, шукали його в тому шталазі, але не знайшли. Очевидно, на той час він уже загинув.

Оксентій Мусієнко, фото з родинного архіву, взято з Facebook Оксани Юркової

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису