Спільна перемога автоматично тягне за собою радянську міфологію про дружбу народів і великий Радянський Союз — Рябчук

8 травня з 10:00 до 21:30 відбудеться інтелектуальний телемарафон в ефірі телеканалів Прямий, Еспресо та 5 канал.
Українські та світові інтелектуали в прямому ефірі розмовлятимуть про сучасні погляди на Другу світову війну, демократію й тоталітаризм, пам’ять про війну та виклики для Європи сьогодні.

Говорили про телемарафон з Миколою Рябчуком, письменником, почесним президентом Українського ПЕН-клубу, головою Оргкомітету проєкту «Мир і Війна».

Василь Шандро: Яка мета цього проєкту, про що він і як це стосується можливо, перегляду нашого розуміння історії Другої світової?

Микола Рябчук: Наскільки я знаю, ніколи поки що в Україні такого масштабу і такого типу конференцій не проводилося. Вона могла бути інакшою, якби не карантин, якби наші учасники могли фізично приїхати на цю конференцію. Так не вдалося зробити, але натомість ми маємо низку телевізійних трансляцій.

Ця ідея з’явилась задовго до епідемії, конференція мала бути реальною, не віртуальною. Очевидно, що вона мала 2 причини — кругла дата, річниця перемоги коаліції в Другій світовій війні, але також не менш важливим є розставляння певних акцентів. Ми всі розуміємо, що є певний консенсус в міжнародному середовищі щодо перебігу Другої світової війни, фактажу, подій, інтерпретацій.
Є так звані ревізіоністські держави, є окремі індивіди, які теж намагаються ревізувати історію. Ми маємо сусіда під боком, який дуже багато інвестує власне в ревізію. Тут мала бути якась відповідь з нашого боку проактивною. Ми не можемо проводити військових парадів, через те, що це робить мілітаристська держава поруч з нами, тим більше — у теперішніх умовах.
Для того, щоб ніколи більше такого не було, треба розставляти крапки над і, треба спростовувати різноманітні міфи. Ми свідомі того, що історія це теж свого роду поле бою, зокрема — коли поруч з тобою Росія.
Все це потребує певного осмислення, для цього ми звичайно організовуємо конференцію і залучаємо провідних чинних українських істориків і міжнародних фахівців.

Василь Шандро: Чи буде це цікаво не історикам, не тим, хто цікавиться Другою світовою чи може не цікавиться взагалі?

Микола Рябчук: Програма конференції є на сайті, можна побачити цілу низку імен провідних українських інтелектуалів — буде Володимир Єрмоленко, Андрій Курков, будуть історики — Сергій Плохій, буде Мустафа Джемілєв, Йосиф Зісельс. Будуть, безумовно, наші польські колеги. Ми очікуємо, що долучаться і європейські фахівці. Має бути ціла низка імен, список доволі вражаючий. Будуть розглядатись різні панелі, різні тематичні блоки, все це можна бути слухати і дивитися онлайн, а також згодом у записі.

Василь Шандро: У Росії перенесли дату завершення Другої світової війни. Власне, тепер в Росії відзначатимуть не 2 вересня, як у всьому світі, а 3 вересня. Це якесь своє бачення світу і розуміння як цей світ функціонує?

Микола Рябчук: Це намагання протиставити себе так званому Заходу — у нас своя правда, своя історія, не ми почали війну, а Польща ну і так далі. У цьому випадку є ще щось, окрім намагання бути інакшими, не такими, як всі?

Василь Шандро: Згідно з даними дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, близько 52% громадян дотримуються радянської інтерпретації, що День Перемоги це передусім відзначення перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Ким ми стаємо, якщо ми не покладаємо перший план те, що ми перемогли в цій війні?

Микола Рябчук: Україна не була суб’єктом і не може себе вважати переможцем у прямому, мілітарному чи політичному сенсі. Вона нічого особливого тут не виграла. Україна може бути переможцем лише в загальнолюдському розумінні, тому що ми разом з цілим прогресивним людством перемогли нацизм. Я дуже обережно ставлюсь до тези про спільну перемогу, тому що ця спільна перемога автоматично тягне за собою всю радянську міфологію про дружбу народів, про великий Радянський Союз і тому подібне. Українців зробили свій великий внесок в цю перемогу, добра третина армії складалась з українців. Водночас ми розуміємо, що це була чужа держава, чужа армія і зрештою держава тоталітарна. Ми безумовно можемо вважати себе переможцями в Другій Світовій війні, як і весь світ — тому що перемогли дуже страшну силу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.