«Справа братів Борисових»: бойовики «ЛНР» допустили адвоката з четвертого разу

Гості — співзасновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський та Наталя Барчишак, знайома братів Борисових, завдяки їй інформація про їхній полон набула розголосу.

Валентина Троян: На яких умовах відпустили Ігоря? Чи може він вільно жити, займатись тим, чим займався, коли потрапив у полон? 

Павло Лисянський: Так, звичайно. Поки що його відпустили і претензій до нього немає. Від 3 до 6 місяців потрібно, щоб окупанти підтвердили або спростували, що така людина є у них чи нема. У цьому випадку спрацювало те, що вчасно до мене звернулись і потім ми спільними зусиллями почали діяти, підключати дипломатів, зв’язки на тимчасово окупованій територій. І це дало результат. Ігоря відпустили, тому що він дійсно був не причетний. Це звичайна людина, яку затримали і 60 діб протримали у в’язниці без доступу до адвоката, рідні теж не знали, що з ним і як. Вважаємо, що це спільна маленька перемога усіх, хто долучався до цього процесу. Усі, хто займались цим питанням, виконали роль адвоката і забезпечили Ігорю право на захист. 

Валентина Троян: Уточніть, будь ласка, чому ви не хочете називати це звільненням, якщо по суті людина вийшла з в’язниці?

Павло Лисянський: Тому що, знаєте, на моєму досвіді це вже п’яте звільнення. Без Мінських перемовин, без держави. Якщо я буду брати на себе лаври і піаритись на тому, як ми звільняємо людей, то у мене просто не буде тих зв’язків, які там маю, і не зможу бути ефективним для тих людей. Та й держава Україна буде ревносно ставитись, що от, мовляв: «Ми не можемо, а правозахисники звільняють, то потрібно вдарити по «Східній правозахисній групі». От тільки тому. 

Валентина Троян: Ви згадували, що до братів Борисових упродовж певного часу не був допущений адвокат. Чи згодом його допустили? 

Павло Лисянський: Так, адвоката допустили. Не одразу, десь з четвертого разу. Ми, як правозахисники, дві справи об’єднали в одну, але для тієї сторони — дві людини, дві справи.

Валентина Троян: Пані Наталю, хочу розпитати вас. Наскільки я розумію, ви подруга родини і завдяки вам історія набула розголосу. Як ви про це дізналися? Це було для вас несподіванкою? Адже ви знали, де живе людина, і які умови на окупованій території.

Наталя Барчишак: Несподіванкою це назвати не можу, бо всі люди, які проживають на тій території, перебувають у небезпеці. Дізналась про затримання від дружини Сашка і від їхнього батька. Хоча вони не дуже хотіли одразу про це говорити. На початку вони дали оголошення у соцмережах. Але ця інформація швидко поширюється, і вже після того, як ми почали телефонувати з питаннями, чи дійсно це так, то вони розповіли, що дійсно така біда і вони не знають, де поділись їхні хлопці, бо вони в один день зникли. І вже тоді я звернулась до Павла і їхньої групи правозахисників.

Валентина Троян: Чи знаєте, як Ігор далі плануєте жити, чим займатись?

Наталя Барчищак: Думаю, що допоки не буде вирішене питання із його старшим братом, він не ухвалюватиме жодних рішень. Та й треба час це пережити, щоб повернутися до звичайного життя.

Валентина Троян: Чи погрожували його рідним? 

Наталя Барчищак: Ні, нічого не було.

Павло Лисянський: Скажімо так, коли двоє синів зникають, які ще погрози потрібні родині? Вони і так все прекрасно розуміють.

Після виходу на свободу ніхто Ігорю не погрожував щодо того, щоб їхати чи не їхати на підконтрольну Україні територію. Ті, хто був у «МГБ», знають як там працюють і після того, як людина звідти вийшла, то залякувань ніяких не потребують. 60 діб — це не день, не два. Ігор сидів, його допитували. Мені відомо, що він дав розписку, що жодних претензій немає.

Повну програму слухайте в аудіофайлі. 

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS