Справжня еліта має об’єднатись і замінити цю владу, — Тарас Стецьків

Про цивілізаційну роль трьох українських революцій говоримо з громадським та політичним діячем, народним депутатом України I-IV, VI скликань Тарасом Стецьківим.

Дмитро Тузов: Ви в статті «Цивілізаційна роль України. До чергової річниці українських революцій» пишете те, що цивілізаційна роль України не обмежується тим, щоби врешті-решт приєднатися, наприклад, до Європейського Союзу. Це має бути значно грандіозніше. Про яку історичну перспективу ви говорите?

Тарас Стецьків: Історична перспектива змінюється у зв’язку тим, що події і світова історія прискорюються внаслідок історичного прогресу. Інколи я говорю, що приєднання до ЄС не має бути самоціллю. Я зовсім не проти, щоби ми приєднувалися, ми європейська нація. Але на сьогодні Європа не готова нас прийняти. Я в своєму аналізі опираюся на свій власний досвід. Раз українці спромоглися після століть поневолення оголосити власну державу і за два з половиною десятиліття зробити три грандіозні революції, які пробудили нас як націю і зробили суб’єктами світової історії… Бо до того Україна була в стані сну. 

Українські мислителі ще задовго до мене, переважно на еміграції, ще в 50-60-х роках писали про Україну, яка завжди знаходиться на цивілізаційному пограниччі. І її місія не просто стояти перед навалою кочівників (колись це були монголо-татари, зараз це Росія), не просто зайти в західну цивілізацію. А в силу свого місцеположення й історичної долі, Україна здатна синтезувати кращі риси східної і західної цивілізацій. Під східною розуміється не Росія, а візантійсько-грецька культурна традиція. А під західною – політичний устрій західної Європи.

Дмитро Тузов: Це ж не вперше лунають такі ідеї, що Україна на шляху із Заходу на Схід, із варяг у греків, і так далі. Чи маємо ми план, як використати це? Ми, в принципі проголошуємо гарні  ідеї…

Тарас Стецьків: Я коли писав статтю, хотів вказати напрямок. Для реалізації написаного потрібен детальний план і еліта, яка в це вірить. Сьогодні еліта, яка керує нашою країною на чолі з Президентом, сказала: ми маємо зайти в Європейський Союз.

Дмитро Тузов: І в НАТО.

Тарас Стецьків: А Європейський Союз і НАТО кажуть, що не беруть нас. Що далі? Вийшло так, що Україна відірвалася від «русского мира». Війна на Сході проклала величезну прірву, ми назад під Росію вже не вернемося ніколи. А Європа нас не приймає. І ми знову опинилися між світами. Це історична доля України – бути між світами, бути перекотиполем. або ж Україна повинна сформулювати нову місію. Я чому так говорю, тому що ні один народ не був успішним економічно і цивілізаційно, якщо він не мав консолідованого уявлення про власну місію в світі.

Дмитро Тузов: А сформулювати свою місію – це те, що називається національною ідеєю, якою може бути ця місія?

Тарас Стецьків: Я думаю, що місія – це складова національної ідеї. З моєї точки зору, спочатку треба відповісти на питання, що таке сучасна політична нація українська. В силу зрозумілих причин, русифікації і так далі. Пізніше треба відповісти на запитання, яка економічна модель найбільш притаманна Україні. А потім на запитання, яке місце Україні в світі, для чого ми здалися в світі.

Ірина Соломко: Давайте будемо відверті. Тема національної ідеї для України не нова, з моменту отримання незалежності, мова про це йде, на жаль, за цей час ми не були в цьому успішні. У вашому розмінні, хто має очолити створення цієї ідеї? Це має бути політика від президента, Верховної Ради? Це має бути інституційно чи ні?

Тарас Стецьків: Моє переконання полягає в тому, що національну ідею повинні сформулювати інтелектуали. Це завжди робота інтелектуалів. Пізніше цей доробок мають взяти в свої руки політики (найкраще, якщо президент або лідер нації в певний момент), і оголосити її як напрямок. Пізніше в цьому треба переконати народ. І якщо більшість в це повірить, це стає консолідуючим напрямком.

Дмитро Тузов: Еліта, яка здатна зробити ці перетворення, вона на сьогодні існує?

Тарас Стецьків: Коли ми говоримо про еліту, ми в жодному випадку не маємо на увазі людей, які зараз при владі. Я говорю, що це псевдоеліта, бо вона клептократична, тобто крадійська, торгашівська. Під елітою я маю на увазі людей, які суспільне благо ставлять вище за особисте. От група «Першого грудня» – це еліта, мислителі, філософи, інтелектуали – еліта. Люди, які воюють на фронті – це еліта. Бо вони захищають суспільне благо. І от серед цих верств громадянського суспільства має початися дискусія. Для чого ми робили три революції, на що ми зараз воюємо на Сході? Захищаючи тільки себе, свою землю, чи виконуємо якесь більше завдання? Ця дискусія рано чи пізно нас приведе до якоїсь консолідованої позиції. 

Повну версію слухайте у звуковому файлі або на відеотрансляції.