Сучасна ситуація у Польщі нагадує словесну громадянську війну, — Оля Гнатюк

Про те, як сучасна політична ситуація в Польщі вливає на польсько-українські відносини говоримо з Олею Гнатюк — польською дослідницею в галузі українознавства, професоркою Києво-Могилянської академії і авторкою праці «Прощання з імперією».

Сергій Стуканов: Після торішньої перемоги на президентських виборах в Польщі Анджея Дуди, який представляє партію «Право і справедливість», що сформувала однопартійний уряд, розпочались багатотисячні протести проти різних ініціатив партії, які на думку мітингувальників ведуть до обмеження демократії і свободи слова. Проти яких саме ініціатив виступають люди? Чи дійсно існує загроза для демократії у Польщі?

Оля Гнатюк: За наявності однопартійного уряду про таку загрозу можна говорити завжди. Суспільство хвилює питання Конституційного трибуналу. Йдеться про Конституційний суд, який вирішує великомасштабні і принципові для державного устрою питання. Напередодні виборів громадянська платформа змінила порядок вибору судів Конституційного суду. Якби це відбулося іншим шляхом, не було б такої реакції.

Політика діє за принципами акції і реакції. Якщо акція є занадто сильною, реакція на неї незабариться. Це протистояння набирає обертів і зараз нагадує стан внутрішньої громадянської війни.

Дмитро Тузов: Наскільки нам відомо, з 2008 року Польща була однією з небагатьох європейських країн, що зростала в економічному плані.

Оля Гнатюк: Дуже помірковано зростала, тобто радикального падіння економіки не було. Якщо у південних країнах, особливо у Іспанії, Італії і Португалії, рівень безробіття серед молоді досягає 45%, то в Польщі цей показник складає близько 20%. Загальний рівень безробіття — менше 10%. Враховуючи те, що на зламі 90-х і 2000-х років у Польщі рівень безробіття складав понад 20%, то це просто неймовірний успіх, який помножується ще й на результат вступу до Європейського союзу.

Сергій Стуканов: Яку політику теперішній уряд веде щодо ЄС?

Оля Гнатюк: Кажучи про громадянську війну я мала на увазі словесну війну — вживання жахливої риторики, що не залишає місця для переговорів чи компромісу. Я не вважаю, що це є чимось непоправним, проте ситуація не весела.

Дуже багато польської молоді виїхало з Польщі між 2004 і 2014 роками. До моменту виборів з країни вибуло 2 млн. людей. Це не жарти. Вони виїхали переважно у Великобританію, меншою мірою — у Німеччину і Францію. Я думаю, що це проблема, з якою не впорався уряд громадянської платформи. Зараз на хвилі розчарування росте популізм. Дуже легко маніпулювати людьми, коли вони настільки незадоволені ситуацією. Найрадикальніші праві і ліві рухи у Європі мають підтримку Москви.

Сергій Стуканов: Польщі це також стосується?

Оля Гнатюк: Польщі це стосується більшої мірою, ніж хочеться визнавати.

Сергій Стуканов: Польща скотилася з 18 місця на 47 в рейтингу свободи преси цього року. В чому це проявляється?

Оля Гнатюк: У масових звільненнях журналістів, які асоціювались з попереднім урядом громадянської платформи і призначенням своїх керівників у державних програмах. Я добре пам’ятаю початок правління Януковича. В перший день його президентства було знято європейський прапор з-під Адміністрації президента. Тоді ж з сайту президента зникла інформація про голодомор як про геноцид. Це дуже небезпечні операції на символах. Коли прем’єр-міністр Польщі пані Беата Шидло попросила забрати європейські прапори з залу засідання Кабміну, я зрозуміла, що це тривожний дзвінок.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, цей сигнал розрахований на Брюссель?

Оля Гнатюк: Це було розраховано на внутрішній ринок зі сподіванням, що Брюссель цього не помітить. Наслідки цих дій ще нагадають про себе. У фінансовому сенсі Польща є найбільшим бенефіцієнтом ЄС. Якщо у Європейському союзі стануться якісь зміни, першими постраждають малозабезпечені польські виборці.

Сергій Стуканов: Кілька днів назад українські інтелектуали звернулися до польського політикуму з закликом не вдаватися до різких декларацій в контексті річниці «Волинської трагедії». Один з підписантів звернення Володимир Панченко розповідав у студії «Громадського радіо» про те, що частина депутатів Сейму схильні переглянути дане 3 роки назад визначення етнічної чистки з ознаками геноциду. Наскільки це реально?

Оля Гнатюк: Це питання знаходиться на порядку денному не тільки в Польщі, а й в Росії. Оскільки механізм запущено, зупинити його дуже важко. Якби не було масового культу Бандери і вшанування пам’яті Дмитра Клячківського у Рівному, такої реакції б не було.

Сергій Стуканов: Вибачення українців було почуто?

Оля Гнатюк: Не перший раз українці попросили вибачення, але я не певна, що це призведе до належної реакції. Якщо хтось налаштований негативно, переконати його навіть найпрекраснішими словами не вдасться.

Дмитро Тузов: Ви відчуваєте еволюцію у ставленні поляків до українців?

Оля Гнатюк: Соціологічні опитування свідчать про те, що еволюція відбувається. Підтримка громадських організацій залишається незмінною. Суспільні ж настрої великої мірою залежать від того, що і як висвітлюють медіа. Зокрема, Беата Шидло говорить про мільйони українських біженців. Не можна так нахабно брехати, і я не можу зрозуміти, чому це робить прем’єр-міністр.