facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

У червні у прокат виходить новий український фільм «Час хризантем»

Про фільм і про те, що відбувається в українському кінематографі, розповів режисер і сценарист Дмитро Мойсеєв

У червні у прокат виходить новий український фільм «Час хризантем»
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

Василь Шандро: Чи відчувається, що кінематографічний процес в Україні пішов, і вихід нового фільму не сприймається більше як дивовижа?

Дмитро Мойсеєв: Процес іде, незважаючи на те, що була перерва у фінансуванні, пов’язана з подіями на Сході. Ми почали знімати, коли не було фінансування, але нам Держкіно допомагає вийти у прокат. Ми виходимо у 15 містах України ― для авторського кіно це нормально. Я подіваюся, що глядач просто візьме і прийде подивитися.

Василь Шандро: Розкажіть про фільм «Час хризантем».

Дмитро Мойсеєв: Життя будь-якої людини складається не тільки з похитивних моментів, а й з трагедій і втрат. Втрату переживає і моя головна героїня, але це не означає, що фільм сумний. Це філософське переживання цієї трагедії.

Моя героїня проходить серйозний шлях переосмислення свого життя і виходить вдячною за те, що з нею відбувається.

Це три дні жінки від втрати чоловіка до похорону. За жанром це драма, але це не сумне кіно.

Євген Павлюковський: Чи багато фільмів жанру драми у нас зараз знімають?

Дмитро Мойсеєв: Жанр драма дуже широкий. Історичне кіно також підпадає під жанр драми. У драмі головний герой живе, а не помирає, і він може сміятися, але не весело.

Василь Шандро: Звідки назва фільму?

Дмитро Мойсеєв: По-перше, у фільмі є візуальний символізм. А в Японії поширена традиція, що у час цвітіння хризантем люди ходять і задумуються над своїм життям. Звичайно, що коли ти роздумуєш про своє життя, розглядаючи квіти, то це спонукає по-доброму думати про своє життя. І це було початком назви фільму.

Василь Шандро: Коли відбудеться прем’єра фільму?

Дмитро Мойсеєв: 27 травня у кінотеатрі «Київ». Взагалі фільм виходить на екрани із 1 червня у Києві, Львові і Луцьку, трохи пізніше ― в інших містах.

Василь Шандро: Чи є під час виробництва кіно проблема мови?

Дмитро Мойсеєв: Так, по-перше, людям все ще важко чути мову без сленгу чи суржику. Якщо людина починає і завершує речення без якогось обороту «з під’їзду», то викликає роздратування: мовляв, люди так не говорять.

Кіно ― це мистецтво. Я б не хотів, щоб мої персонажі були глупішими за глядача. Я б хотів, щоб не лише глядач, але у першу чергу я міг чогось навчитися у персонажів.

Моя головна героїня ― високодуховна людина, яка піднімає дуже багато різноманітних питань. Дія відбувається на Лівому березі у Києві.

Євген Павлюковський: Якою мовою знімали фільм?

Дмитро Мойсеєв: Українською. Я і спілкуюся українською, хоч і не все життя. Я народився у Херсоні. На Херсонщині дивно з питанням мови: область була переважно українськомовною, а сам Херсон ― російськомовним.

Люди, що переїхали з області у Херсон, перейшли на російську, щоб не виглядати «селюками». А я народився у Херсоні, і тепер повертаюся туди з українською мовою трохи чужий.

Євген Павлюковський: На фільм не було державного фінансування. Хто заплатив за кіно?

Дмитро Мойсеєв: Фільм фінансувало дуже багато людей. Але це не блокбастер ― ви не побачите у ньому підриву моста Патона. Але ви побачите почуття людей і щось більше, ніж зовнішнє.

Василь Шандро: Наскільки детальніше сценаристи почали досліджувати, що хвилює сучасного глядача?

Дмитро Мойсеєв: Я знаю деякі фільми про «сьогодні». У «Часі хризантем» багато побутових тем, які треба чи відпустити, чи переосмислити. Я іноді ходжу по Києву і бачу, що люди нерадісні. А не отримувати радість від життя ― це, як на мене, серозний гріх, бо за життя треба бути вдячним, що б з тобою не траплялося.

Євген Павлюковський: Хтось із режисерів казав, що українцям потрібно навчитися бачити себе у кіно, бо, як правило, ми бачимо російський чи амеркианський побут, а українського не бачимо. Наскільки це, на вашу думку, принципово? Саме тому у вашому фільмі, як ви кажете, багато побуту?

Дмитро Мойсеєв: Дія відбувається у столиці, і куди ви не повернетеся ― побачите якщо не побут, то його результат. Мені це цікаво, я бачу в цьому якусь прогалину. У мене все більше у роботах є боротьби людини проти упереджень, які нам нав’язували з дитинства.

Василь Шандро: Крім того, ми звикли дивитися кіно з перекладом, і коли звучить оригінальний голос героя, це дивує.

Дмитро Мойсеєв: Це звичка, і все, що не підпадає під звичку, здається дивним. Якщо ми подивимося індійський фільм, він нам буде незрозумілим і гіперболізованим. А в Індії люди дивляться це кіно, як ми дивимося наше класичне.

Потрібно звикати до себе, до своєї мови. Я живу тут, я бачу, скільки людей переходить на українську, її стає більше, і з кожним днем людям стає все легше спілкуватися українською, бар’єр стирається. Бар’єр буде стиратися і в кіно.

Поділитися

Може бути цікаво

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових

Ми не тільки інформуємо, а й документуємо російські злочини: Юлія Машута про сайт О,море.city

Ми не тільки інформуємо, а й документуємо російські злочини: Юлія Машута про сайт О,море.city

Курс «Хамелеон» — про уникнення полону і психологію виживання в полоні

Курс «Хамелеон» — про уникнення полону і психологію виживання в полоні