У Харкові збирають небайдужих до прав людей з інвалідністю

Гостя розповідає, що у людей вистачає знань та вмінь для того, щоб змінити на краще ситуацію із дотриманням прав людей з інвалідністю. Однак бракує сміливості для того, щоб застосовувати навіть ті механізми захисту, які вже є.

Ольга Веснянка: Розкажіть, будь ласка, про дотримання прав людей з інвалідністю у Харкові. Хто може допомогти?

Марія Ясеновська: Я вже кілька років займаюсь питанням захисту прав людей з інвалідністю і можу сказати, що у нашому місті ситуація змінюється на краще. Ви знаєте, що наш мер — єдиний мер в Україні з інвалідністю та пересувається на інвалідному візочку.

Саме харківська спільнота очікувала, що після подій, які з ним сталися, ситуація в місті змінюватиметься в рази швидше в плані доступності інфраструктури міста для людей з інвалідністю. Але, на жаль, цього не відбувається.

Зараз недостатньо сил лише організацій, які працюють з проблемами людей з інвалідністю.

Наша організація, зокрема, вирішила, що треба активніше залучати молодь нашого міста для того, щоб хоча б проводити моніторинг доступності міста.

Також і для того, щоб молоді люди розуміли, що проблема відсутності універсального дизайну у місті — це не лише проблема прав людей з інвалідністю. Це стосується кожного.

Ольга Веснянка: Чи стали люди, які є мало мобільними, більш помітними?

Марія Ясеновська: У зв’язку з подіями на cході України ця проблема загострилася, але я не можу сказати, що такі люди стали помітніші. Безумовно, в нас багато військових лікуються в госпіталі. Але я особисто бачила таких людей лише на вокзалі, коли вони від’їжджають додому — там вони дійсно стали помітніші. У решті місць — така ж ситуація, як і раніше.

Ольга Веснянка: Яких знань з даної проблеми не вистачає, щоб змінити ситуацію?

Марія Ясеновська: Знань вистачає. Не вистачає у людей без інвалідності розуміння того, що важливо допомагати, співпрацювати. На мій погляд, бракує також сміливості та активності у застосуванні навіть тих механізмів захисту прав людини, які існують.

Ольга Веснянка: Наприклад, що це може бути?

Марія Ясеновська: Безумовно, суд. У нас низька довіра до суду. Але це єдиний механізм захисту прав людини.

Я особисто вірю, що якщо більше звертатися до суду за захистом прав людини, то більше змінюватиметься і сама судова система, і загалом наше життя.

Ольга Веснянка: Кого ви залучаєте до навчання у червні у Харкові співпраці з людьми з інвалідністю?

Марія Ясеновська: Ми очікуємо волонтерів-активістів, молодь, студентів.