У комітеті з питань безпеки і оборони обіцяють внести правки у Проєкт закону про розвідку

Парламент попередньо схвалив законопроект про розвідку. Проте антикорупційні організації його критикують, вбачаючи в цьому посилення впливу міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та корупційні ризики

Ведучі

Анастасія Багаліка

У комітеті з питань безпеки і оборони обіцяють внести правки у Проєкт закону про розвідку
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/01/hr-hh-20-01-16_scherba_bezugla.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/01/hr-hh-20-01-16_scherba_bezugla.mp3
У комітеті з питань безпеки і оборони обіцяють внести правки у Проєкт закону про розвідку
0:00
/
0:00

16 січня Верховна рада України підтримала за основу у повторному першому читанні законопроєкт №2412-д «Про розвідку». За нього проголосували 233 народні депутати.

Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін на своїй сторінці у Facebook написав, що цей законопроєкт створює великі корупційні ризики, зокрема, «дозволяє під прикриттям розвідувальних завдань побудувати агентурну мережу по всьому світу, проводити будь-які спецоперації, мати таємний бюджет на організацію цієї агентурної мережі, купувати техніку, нерухомість, спецзасоби і все це за гроші таємного бюджету».


Ми зв’язалися з юристкою Центру протидії корупції Оленою Щербан, яка говорить, що проблема, на думку антикорупційників, полягає у тому, що є спроба створити агентурну мережу, яка збільшить вплив міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, додати функції, які не властиві Національній гвардії, а також у в тому, що з’являється таємний бюджет, який не можна буде проконтролювати.

«Ми вбачаємо небезпеку у тому, що з’являються функції, яких раніше не було саме щодо залучення до певних розвідувальних завдань, і суб’єктом таємної розвідки стає Національна гвардія. З одного боку, це вводиться начебто з хорошим наміром, щоб у полі проводити бойову розвідку, але по факту повноваження прописані так, що Національній гвардії дозволяється долучатися до розвідувальних заходів, а розвідувальні заходи – це заходи, які проводяться за кордоном в основному, і в цій пропозиції законодавець абсолютно не виставив меж. Не йдеться про розвідку на полі бою, а йдеться про впровадження агентів до різних установ, зокрема, до міжнародних дипломатичних установ. На все це потрібні гроші, а прослідкувати у публічному просторі, на що ці гроші  будуть витрачатися, неможливо.

І тут проблема, в першу чергу, в особі міністра внутрішніх справ, в його одіозності. Це потужно збільшує його впливи, дає йому можливість не просто силами поліції збирати якусь інформацію в середині країни через кримінальні провадження, а й мати агентурну мережу і за кордоном, що збільшує його вплив і сфокусовує на нього потоки інформації.

Коли президент подавав цей законопроєкт, він не надавав Національній гвардії подібних можливостей, це положення з’явилося  в законопроєкті якимось дивним кулуарним чином  перед першим читанням.

Законопроєкт проголосований у першому читанні, до другого читання можна вносити правки, і ми просимо виправити норму про Національну гвардію».

Заступниця голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла, з якою ми також поспілкувалися телефоном, запевняє, що до другого читання будуть внесені правки, які унормують питання Національної гвардії в законопроєкті про розвідку.

«Законопроєкт передбачає таку термінологію як розвідувальний орган. А це – служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки і прикордонники. Але є суб’єкти розвідки, які можуть долучатися і координуються, відповідно до потреб і завдань. Там Сили спеціальних операцій і там же і Національна гвардія. Вони обмежені у своїх повноваженнях і не можуть здійснювати свою діяльність так, як, наприклад, Служба зовнішньої розвідки по всьому світу.

Тим не менше, певні дефініції, зокрема щодо Національної гвардії, ми ще уточними і виправимо до другого читання.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.