Громадське радіо
Директорка департаменту сімейної і гендерної політики та протидії торгівлі людьми міністерства соціальної політики України Наталя Федорович розповіла про законопроект про запобігання та протидії домашньому насильству, який має бути прийнятий наступного року.
Анастасія Багаліка: Я б хотіла розпочати цю розмову, як це традиційно робиться наприкінці року, з підбиття підсумків. 2015 рік для гендерної ситуації в Україні був доволі переламним, мені здається, оскільки було рішення про гендерні квоти під час місцевих виборів, і взагалі гендерна тема була піднята на-гора. Як ви оцінюєте рік, що минув?
Наталя Федорович: Беручи до уваги, що кожне міністерство і, звичайно, наше, першим ділом покликані пропонувати і утворювати певні системи і прописувати правила функціонування, вважаю, що цей рік був достатньо позитивним. Насправді, ми маємо, що сказати.
З іншої сторони, ми також повинні розуміти, що мешканці завжди хочуть знати, що конкретно в результаті нашої діяльності вони відчують як покращення. Тому, якщо ми говоримо про перший блок питань,звичайно, ми маємо, що сказати. Але звичайно, ми розуміємо, що ці системні рішення матимуть результат не завтра, а після прийняття ціх рішень.
Анастасія Багаліка: Після прийняття, це якісь результати плануються на 2016 рік?
Наталя Федорович: Звичайно, ми маємо свій план. Тому, якщо говорити про підсумок цього року, то, звичайно, це цілий блок питань, пов’язаних з гендерною проблематикою, починаючи від пропрацюваня міжнародних документів, конвенцій, резолюцій Ради безпеки ООН.
Зокрема резолюції Ради безпеки ООН №1325, яка визначає участь і роль жінок в запобіганні і вирішенні військових конфліктів. Ми пропрацювали цю резолюцію і запропонували національний план дій на виконання цієї резолюції. Звичайно, це дуже важливий документ. Ми сподіваємось, що найближчим часом він буде прийнятий на Уряді. Це дуже важливо ще з огляду на те, що в Україні відбуваються військові дії.
Андрій Куликов: А хто потім виконуватиме цей план?
Наталя Федорович: Нам дуже важливо було залучити до процесу його підготовки тих, хто, з рештою, буде зобов’язаний його реалізовувати. Я маю на увазі, в першу чергу, силовиків: міністерство оборони, міністерство внутрішніх справ, а також обласні державні адміністрації. Тому цього року ми багато працювали над тим, щоб зрозуміти, що це за резолюція і для чого вона зобов’язуватиме першим ділом місцеві органи виконавчої влади.
Андрій Куликов: А спробуйте пояснити це тим, хто слухає.
Наталя Федорович: Зокрема, якщо ми говоримо про те, що виборчі квоти в законодавстві українському передбачені, вони повинні бути запроваджені. Якщо ми говоримо про те, що в Україні півтора мільйони внутрішньо переміщених осіб, і більшість з них — жінки і діти, це означає, що в місцях їхнього проживання повинні бути створені відповідні умови для проживання. Зокрема відповідна кількість об’єктів інфраструктури: садочків, шкіл.
Повинні бути створені робочі місця. І відповідно — цілий ряд заходів, спрямованих на те, щоби максимально активізувати роль жінок в прийнятті рішень на усіх рівнях, починаючи від робочих місць, закінчуючи участю в політичному житті місцевої громади. Також дуже важливе питання — це стосунки в середині сім’ї між особами різної статі: чоловіком і дружиною, братом і сестрою, в понятті соціальних ролей. Ми ставимо питання достатньо амбітні.
Ми хотіли би працювати над тим, щоби зокрема домашня праця, неоплачувана, яка традиційно сприймається як жіноча, не сприймалася такою в Україні. Це дуже прості речі, але дуже важливі.
Анастасія Багаліка: Оскільки ми на початку розмови повернули погляд на Схід, на зону бойових дій, я б хотіла б зосередитися на ще одному жіночому аспекті: участь жінок у антитерористичної операції. Я знаю, що це не компетенція міністерства соціальної політики, а міністерства оборони і МВС, але питання того, що жінки беруть участь, а як учасниці бойових дій не мають статусу, воно доволі актуальне. Чи робить міністерство соціальної політики якісь кроки до вирішення цього питання?
Наталя Федорович: Насправді ми говоримо про те, що жінка і чоловік мають мати рівні права і можливості в цій країні, ці права мають бути забезпечені. Тому, звичайно, це одна з відповідальностей, яка стоїть перед міністерством соціальної політики. Роль жінок у військових конфліктах, повертаючись до резолюції Ради безпеки ООН, дуже важлива.
Пригадаємо хоча б візит в зону АТО однієї з депутаток польського сейму, яка після цього візиту за допомогою колег зробила цілий ряд інтерв’ю з жінками і чоловіками, які стали жертвами насильства зі стороні «ДНР» та «ЛНР», і спрямувала ці документи до Міжнародного суду в Гаазі. Це приклад того, як чутливість і природна соціальна функція жінки даному випадку дуже гарно спрацювала.
Андрій Куликов: А ви не впадаєте в гріх гендерної упередженості, кажучи про природну функцію жінки?
Наталя Федорович: Можливо, хоча ніхто не заперечить, що реагування чоловіка і жінки, наприклад, на страхування: якщо ви запитаєте чоловіка чи жінку, що було б для них об’єктом страхування, то відповіді будуть різними.
Анастася Багаліка: Ви зачепили тему гендерного насильства в зоні АТО. Я хотіла запитати, чи є якісь дані про таке насильство, адже на неконтрольованих територіях, очевидно, державні органи свою діяльність не здійснюють, на що може спиратися міністерство у пошуку цих даних?
Наталя Федорович: Нам достатньо проблематично насправді фіксувати такі факти, тому ми співпрацюємо з моніторинговою місію ООН и ОБСЄ в цих питаннях. Як правило, такі співпраці виливаються в певні реагування на міжнародному рівні, зокрема, під час участі представництва інтересів України на міжнародних конференціях, симпозіумах.
Якщо говорити про проблематику протидії гендерного насильства, звичайно, що без комплексного системного вирішення проблематики насильства, зокрема, домашнього, на загальнодержавному рівні в звичайних умовах, не військових, ми не можемо говорити про вирішення питання в зоні АТО.
Андрій Куликов: А якщо не офіційною міністерською мовою, як би ви назвали свій департамент?
Наталя Федорович: Це департамент, який відповідає за проблематику протидії насильству, торгівлі людьми, сімейну політику.
Андрій Куликов: Можна назвати департаментом статевої рівноправності?
Наталя Федорович: Поняття статі і гендеру це не зовсім тотожні поняття. Гендер — це поняття, пов’язане з виконанням певних соціальних ролей, тому це більш ширше поняття. Це означає, наприклад, що жінка виконує соціальну роль, як ми традиційно приписуємо чоловіку, чи, відповідно, чоловік. Тому це ширше, ніж поняття статі.
Андрій Куликов: Якщо мова зайшла про ролі, хто виступає режисером в Україні в цій гендерній сфері? На кого формування гендерних функцій або гендерних стереотипів жінки чи чоловіки орієнтуються? І хто, навпаки, намагається нав’язати ці ролі?
Наталя Федорович: Звичайно, ролі ми формуємо в середовищі родини, в середовищі того соціуму, в якому ми знаходимося. Це школа, інші соціуми, соціальні групи. З рештою, це традиційна культура. Тому це дуже важливе питання. І саме ця проблема, на моє переконання, є чи не найбільшою, якщо ми говоримо про подолання насильства.
Тому що ми можемо вибудувати дуже якісну систему: збудувати багато притулків, збудувати багато прекрасних програм як для кривдників, так і для жертв, пропонувати соціальні виплати, комплекс соціальної допомоги. Але якщо людина, яка потерпає від насильства, не буде усвідомлювати, то, відповідно, не звертатиметься за допомогою.
Анастасія Багаліка: А скільки за 2015 рік в Україні усвідомлених випадків насильства?
Наталя Федорович: За 9 місяців цього року понад 79 тисяч фактів звернень в органи внутрішніх справ. Але це зовсім не означає, що така кількість фактів насильства відбувається. Дослідження свідчать, що, наприклад, кожна третя жінка зазнавала в своєму житті хоча б одного разу різні прояви насильства. І у вас була дуже цікава передача перед тим про котів,, пригадався дуже конкретний факт вчинення насильства в одному зі східноукраїнських міст.
Коли жінка змушена була зустрічати свого чоловіка, імітуючи кицьку, на колінах. І після того починалися в них інтимні стосунки, бо ця поведінка жінки дуже збуджувала чоловіка. І достатньо проблематично було реагувати на це звернення жінки, бо в принципі, нібито примушення до інтимних стосунків не відбувалося. І визначити, яка форма насильства, теж було непросто.
Андрій Куликов: Доречі, чи існує поняття психологічного насильства?
Наталя Федорович: Існує таке поняття. Цього року ми запропонували нову редакцію закону про протидію насильству. Ми викладаємо його з назвою «Про запобігання та протидію домашньому насильству». І те, що ми пропонуємо серед нововведень: по-перше, серйозніша відповідальність за насильство. Що я маю на увазі. Навіть в діючому законодавстві сексуальне та фізичне насильство передбачає криміналізацію, а ми, по-перше, розширили поняття економічного насильства.
Бо насправді дуже складно сказати, що є економічним насильством. Є таке поняття. Але одна з ключових речей, яка на сьогодні в діючому законодавству кваліфікує це поняття — це факт того, що насильство може призвести до смерті або погіршення здоров’я людини. Зараз ми абсолютно забираємо цю залежність. І ми розширюємо поняття розуміння економічного насильства. Зокрема до умисного позбавлення документів або можливості користування ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з реабілітування або адоптації, заборона працювати, примушення до праці і так далі.
Наступні речі, які ми пропонуємо, це криміналізація всіх видів насильства при умові, якщо вони не є одиночними актами. Крім того, ми передбачаємо дуже чітку статтю про моральну і матеріальну компенсацію за нанесення шкоди. Ми вводимо поняття термінового заборонного припису і поняття обмежувального припису. Терміновий заборонний припис — це можливість ізолювати жертву від кривдника терміном до 10 днів. І це рішення приймає працівник органу внутрішніх справ. Бо станом на сьогодні людина, яка потерпає від насильства, для того, щоб його позбутися, змушена піти з дому. Тобто іншими словами — існує проблема для людини, яка сама є жертвою.
Андрій Куликов: Велася мова про те, що скривджені не завжди звертаються по допомогу. А кривдники звертаються? Тобто людина силою звички або силою виховання скоює насильство відносно партнера чи партнерки. Людина не хоче, а це родить. Вона приходить до вас або до відповідних служб?
Наталя Федорович: Одне з нововведень, які будуть зроблені — це зміна оброблення статистичної звітності, відповідно, обліку проблеми. Ми вводимо облік таких фактів. И пропонуємо не просто людині, яка є кривдником, пройти відповідну програму, ми передбачаємо відповідальність за її не проходження. Повертаючись до проблематики поняття обмежувального припису, з’являється поняття — це дія, яка може бути застосована до кривдника за рішенням суду. Більше того, ми зобов’язуємо суди протягом 72 годин після зверення про отримання такого обмежувального припису розглянути це рішення, і обмежувальний припис може бути винесений на термін від 1 до 6 місяців. Це є забороною будь-яких контактів, спілкуванні і навіть наближення насильника до жертви.
Андрій Куликов: А яка статистика порівняння гендерного насильства за регіонами?
Наталя Федорович: Насправді це один із стереотипів — про те, що насильство носить регіональний характер. Дослідження, проведені цього року за підтримки Ради Європи, спростовують цей стереотип.
Андрій Куликов: Рада безпеки ухвалила відповідну резолюцію, українські офіційні органи і, очевидно, громадські активісти заходилися втілювати цю резолюцію в життя. А гроші теж дасть Рада безпеки?
Наталя Федорович: Буде доброю традицією чиновника, якщо він не буде сподіватися лише на бюджетні кошти, а буде робити кроки, щоби шукати і залучати ресурси зовні. В цьому проекті ми передбачаємо лише 3 статті видатків з бюджету. І ми працювали дуже інтенсивно над тим, щоб міжнародні організації були максимально залучені до фінансування заходів, які ми передбачаємо на наступні роки.
Наприклад, ми говоримо про те, що якщо ми хочемо розв’язувати проблему, ми маємо розуміти її суть і її обсяги. Відповідно, складання карти проблеми, обсягів проблеми і напрацювання методики — це один з перших заходів, які ми передбачаємо в плані дій. І відповідно, вони будуть фінансуватися однією з міжнародних організацій, яка заявила вже свою готовність зробити це. Хочу сказати добре слово на адресу організації з безпеки співробітництва Європи, Фонду народонаселення ООН, також ООН Жінки.
Андрій Куликов: Про нього в нас знають мало. Розкажіть.
Наталя Федорович: Це організація, яка своїм мандатом має проблематику жіночу, як ми називаємо в кулуарах цей напрямок. Цього року було прийнято рішення центральним офісом про відкриття офісу в Україні, бо тут було лише невеличке представництво. Програма розширює свою діяльність, це дуже позитивно.
Анастасія Багаліка: Пані Наталю, я бачу, що перед вами на столі лежить проект закону про запобігання та протидії домашньому насильству. Цей проект ще не прийнято.
Наталя Федорович: Цей проект включає в себе прикінцеві положення і в ньому є пропозиції до внесення змін до кількох кодексів і законів. Також він погоджений з міністерством охорони здоров’я, міністерством внутрішніх справ, міністерством освіти, міністерством закордонних справ. Зараз ми спілкуємося з міністерством фінансів на предмет погодження цього законопроекту. Він передбачає серйозну відповідальність держави Україна перед своїми громадянами.
Першим ділом, обов’язки перед своїми громадянами з приводу протидії домашньому насильству. Це означає видатки, серед іншого, відповідальність держави за функціонування державної «гарячою лінії» цілодобової, вона має працювати із залученням фахівців. Має працювати механізм по розкеруванню. Тобто людина, зателефонувавши на «гарячу лінію» має отримати консультацію психолога, а також інформацію, куди їй звернутися, в які установи.
Крім того закон передбачає функціонування мережі притулків. Якщо ми говоримо про те, що жертва має необхідність піти з дому, то ми повинні забезпечити цей притулок. Там мають бути створені відповідні умови. Мають працювати корекційні чи реабілітаційні програми. Мають бути написані програми, які мають бути інтегровані в навчальні курси вузів, які готують фахівців, написані тренінгові програми для діючих фахівців. Також цілий ряд підзаконних актів.
Анастасія Багаліка: Коли прийняття можливе?
Наталя Федорович: Ми зобов’язані прийняти його наступного року. Ми дуже тісно співпрацюємо з парламентом. Зокрема з пані Іриною Луценко, яка взяла на себе обов’язок бути таким добрим лобістом законопроекту. Також між фракційне депутатське об’єднання, яке лобіює рівність.